Мені поставили “2”

(загадково посміхається)

За першу главу “Плач Вічності”. Ні, я не сумую. Насправді – це весело. Схоже дехто не зрозумів, куди він потрапив, і, можливо, з переляку втулив мені “2”. Але це нічого – на платформі повно іншої літератури, і я бажаю цьому читачу знайти… свою.

(витримує паузу і продовжує)

Раніше я вже пояснював, про що насправді “Плач Вічності”, тож я буду вдавати, що ви розумієте контекст. Якщо ні, що ж – ваші проблеми: я не буду переказувати все, що було викладено раніше, читайте “Хроніки Архітектора”, наздоганяйте – там все розписано. Або ж закрийте цей блог і не витрачайте дарма свій час (хоча, насправді, байдуже – це ж ваш час). А для тих, хто залишиться, я продовжу. (легенько вдячно посміхається і продовжує серйозним тоном відкинувшись на спинку).

Отже…

Як би там не було, така реакція змусила мене на мить задуматись. Якщо хтось не полінувався поставити “2”, то це означає лише одне: я надто зачепив, настільки що читач не витримав того когнітивного дисонансу з яким зіткнувся, коли зустрів на сторінках моєї книги Кааеля – Бога-Колекціонера. Звісно: чого ще можна очікувати від книги з тегами “гумор”, “грімдарк” і “боги”.

(він стримано сміється в грудях, витримує паузу і продовжує жестикулюючи)

Всі звикли, що боги це обов’язково пафосні правителі, шаблонні, нудні вершителі доль, “заступники”, “творці балансу”, ще хтось там – нудно, заїжджено,  нецікаво. Мій Кааель – це повна протилежність. Хоч він по-своєму пафосний, і теж свого роду “за баланс” його відношення до смертних змушує почуватись останніх… нікчемними. (задумливо потер підборіддя) Можливо, саме тому читач поставив “2”? Бо він відчув себе на фоні Кааеля маленьким і незначним? Хто знає. Врешті решт – чого можна очікувати від божества, для якого апокаліпсис – це лише вдала прогулянка на фоні споглядання схем свого Релікварію. Складно співчувати тому, хто бачив, як народжуються і вмирають цивілізації, збираючи при цьому цілу колекцію власних іграшок рівня реальностей та надпотужних артефактів – він же не дарма Колекціонером зветься. Я вже мовчу про те, щоб спробувати зрозуміти його…

Просто це досвід… зовсім іншого рівня.

Я дуже хотів створити глибокого персонажа, і Кааель, безумовно, є таким. Але схоже що я дещо… перестарався. Він вийшов настільки глибоким і відчуженим, що пересічний читач просто не сприймає його. Що ж… (витримує задумливу паузу) Це так і залишиться. Кааель буде чекати того, хто буде готовий розкрити його… професійну красу божества-колекціонера, і гідно оцінити його.

Більшості подобаються внутрішні муки, і всяке таке, але тут їх немає. Замість цього – усвідомлення власної нікчемності перед справжніми силами, які насправді діють в тіні. Таке точно не кожному підійде. І я це розумію. Але, як я вже сказав, Кааель залишиться таким, яким є, А “Плач Вічності”, разом з тим, найбільш недооціненим твором в моїй колекції.

(знову відкидається на спинку важко видихнувши і продовжує спокійним тоном)

Також хочу торкнутись інших своїх творів, і взагалі – поділитись певними планами на майбутнє. 

“Пекуче, нестерпно, солодко”. Я відчуваю, що історія в певному роді потребує якогось… глобального розвитку. Звісно – пригоди гарячої богині мультивсесвітом в стилі серіалу виглядають цікаво, смачно і насичено, але я розумію, що мені стає все складніше підтримувати різноманіття того, що відбувається. То ж з цього слідує декілька корективів. Перший: глави пригод Аверсон тепер виходитимуть з меншою частотою (до сьогодні вони виходили щодня). Другий: можливо… лише можливо… я перетворю це на якусь глобальну історію. Але це буде точно не зараз: наразі фокус на завершенні публікації “Алхімії еволюції” і перехід до повного занурення в історію мого нового любовно-фантастичного роману з елементами еротики “Ебонітова Орхідея”, який вже готовий в мене на диску, чекає офіційної публікації. В будь якому випадку – “Пекуче, нестерпно, солодко” – це експеримент, який виконав свою ціль, і дав мені розуміння того що… що мені було потрібно дізнатись.

(загадково посміхнувся продовживши після паузи)

Можливо, паралельно виходитимуть якісь короткі, експериментальні проєкти, якщо у мене буде на це бажання, час та натхнення. Також, разом з маршем “Ебонітової Орхідеї” готуватиметься вихід повноцінного музичного альбому як саундтреку до книги, аби максимально посилити ваше занурення. Випустить його, традиційно, мій гурт МеталГьорлзВайб, як він вже робив з альбомом “Реаліті Енжинс”. Деталі альбому, як і перші тизери, імовірно, будуть дуже скоро. Зараз можу лиш сказати, що він триватиме 50 хвилин і матиме 11 треків, що майже вдвічі більше за попередній альбом. Він буде в жанрі інтастріал метал з сінт-елементами. Сподіваюсь, це лише посилить ваше занурення: я писав книгу просто під цей альбом, тож… мені дуже хочеться вірити, що ви також відчуєте цей вайб.

(ще раз загадково посміхається розвівши стримано руки)

Що ж. На сьогодні це все по новинах. Обов’язково слідкуйте, аби не пропустити цікавинки, та вихід Квітки на сцену. Доречі: івент з відгадкою імені головної героїні все ще актуальний. Нагадую: якщо хтось відгадає її ім’я, то я викладу решту “Алхімії еволюції” на наступний день, і потім ми одразу перейдемо до “Квітки”.

Але…

Схоже серед вас немає детективів, або ж вони… просто сплять. В будь якому випадку: відсутність ходу – це теж хід. І я радий, що ви тут зі мною.

То ж…

(витримує паузу в останнє з загадковою посмішкою)

Мир. І Чілл.

 

Дорожня мапа Чіллверс

Хроніки Архітектора: Код Реальності.

Плейлист Спотіфай для занурення у Всесвіт моїх книг.

Мій Інстаграм.

Мій Телеграм