Книга, від написання якої я кайфую ❤️

Вітаю, мої неперевершені ❤️ 

Давайте почнемо з того, що я кайфую від написання кожної своєї книги, але це завжди по різному відчувається. З Кохати двох не гріх я почуваюся підліткою, яка усвідомила, що їй можна казати погані слова хд 

Камон, моє дитинство припало на 90-ті, а юність на початок 2000-х, там до лгбт була нцльова толерантність. Ярлик повії навішувався по клацанню пальців: нафарбуввла губи червоною помадою, і всьо. І пофіг, що ти ще незаймана, помалу нащо малювала? Зрозуміло, що деякі патерни поведінки та психологічні установки ми набули заради безпеки та виживання в суспільстві, де все дозволено було лише мужланам-бидланам. Ну тим самим, які чьоткі пацани з твердими поняттями, що при найближчому розгляді виявилися всього-навсього відсутністю мізків виховання та поваги до жінок.

Навіщо вам оці мої роздуми? Та тому що прошу порадіти за мене!!! Лєна в 35 рочків зірвала оту табличку “Табу” з тем, за які колись могли залошити, і пірнула в книжкову розпусту  дослідження пікантних тем через письмо.

Я бачу, як ви кайіуєте від взаємодії Назара та Сергія, і радію, бо вперше пишу про почуття між чоловіками.

Ви починаєте підозрювати, що Назар не такий простий, і кайфую від розуміння, що це лише початок його розкриття як людини. 

Ви співчуваєте Марині, а я радію, що змогли її полюбити й не ревнувати до хлопців.

Та я, блін, з нетерпінням чекаю вашої реакції на кожен розділ, а по читанні коментарів посміхаюся, як ідіотка хд