З двома тижнями я погорячилася трошки…

Але ми впевнено йдемо до фіналу ♥️

Десь за чверть години сходи наверху тихо скрипнули.

Я підвів голову ще до того, як він з’явився. Темне пальто накинули, судячи з усього, просто поверх сорочки. Ліліан спускався обережно, однією рукою тримаючись за живіт. Голова була низько опущена.

— Рудику!.. — я кинувся до нього, бажаючи допомогти, але він навіть не повернув голови в мою сторону.

Рухався обережно. Сплутане руде волосся закривало обличчя.

— Дайте йому спокій, хоч зараз, — кинув мені дворецький, що йшов слідом з речами.

Даймонд впіймав тонку ручку, коли омега був вже на останній сходинці, допоміг спуститись.

Дивитись на це було боляче, але я розумів. Зараз надто багато емоцій. У мене ще буде можливість все пояснити. Тож я ковтнув слова, що вже були готові зірватися з язика, та відступив на півкроку.

— Поїхали, — сказав рівно. — Тобі не варто багато ходити.

Ліліан ледь помітно кивнув. Чи це просто здалося — важко було сказати, волосся все так само закривало обличчя, і він навіть не намагався його відкинути…

Візуал зі спойлером

“Наречений для містера Даймонда”

оновлення вже на сайті!!!

Нагадую, що цей твір є учасником флешмобу

Всі твори якого ви можете знайти за однойменним тегом

або в спеціальній колекції!!!

З любов’ю ❤ Ваша Чарівна Мрія ❤