Знижка на цикл книг❤️

 

Привіт, мої любі! 

Сьогодні я підготувала для вас знижку на дуже емоційний та напружений цикл книг про справжніх чоловіків, які заради своїх коханих жінок готові на все! 

ХОЛОДНА НІЖНІСТЬ перша безкоштовна книга циклу

– Відчини двері. Я хочу вийти! – кажу.

– Ні! – карбує.

– Алексе, я хочу вийти! Відчини, будь ласка, двері! – повторюю.

– Синичко, це тобі не допоможе, – заявляє і заводить двигун. – Кажи адресу. Відвезу тебе додому.

Закочую очі, глибоко вдихаю і кажу адресу сусіднього будинку. Ще не вистачало, щоб Алекс дізнався, де я живу.

– Цей поцілунок нічого не означає! – випалюю, поки їдемо. – Ти застав мене зненацька, і я не змогла…

– Встояти? – закінчує за мене. – Я помітив.

Відкриваю рота, щоб відправити його під три чорти, а тоді закриваю. І що це мені дасть? Алекса все одно не переперти. Він бачить мене наскрізь, тому що досвідчений у цих справах, а я до пуття й не цілувалась ніколи.

Можна сказати, що це був мій перший раз справжнього дорослого поцілунку. 

ПАЛКА БАЙДУЖІСТЬ друга книга циклу

– Сподіваюсь, що ти думаєш про наше побачення, – втручається у мої роздуми голос Яра.

– Що? Ні! – випалюю і червонію. Знову відвертаюся до вікна, щоб Яр цього не бачив. – На побачення з тобою я не піду.

– Чому? – питає прямо. – Я тобі не подобаюсь?

– Подобаєшся, але… Я не хочу.

– Якась дивна відповідь. Тобі не здається? – питає прямо. Автомобіль зупиняється перед воротами мого дому, і, поки чекаємо, коли ж вони відчиняться, Яр чекає на мою відповідь.

– Тобі не потрібна така дівчина, як я, – кажу, розглядаючи свої руки.

– А що з тобою не так? Ти гарна, розумна і добра. Я можу продовжити, якщо хочеш.

– Не треба! Я… У мене… Шрами по тілу. Вони жахливо виглядають.

– То проблема в цьому? У твоїх шрамах? 

НЕСТРИМНА ЗАЛЕЖНІСТЬ третя книга циклу

– Знову ти? – невдоволено питає. – Що з моїх слів ти не зрозуміла?

– У мене до тебе всього одне запитання. Скажи, де Олена!

– Що? – здається, такого Руслан не чекав. – Ти хто така?

– Кіра. Молодша сестра Олени. Я хочу знати, де вона.

– Кіра? – здається, Руслан мені не вірить. Прискіпливо розглядає з голови до ніг і на обличчі зупиняється. – Ти не схожа на ту малявку з ластовинням на носі.

– Мені п’ятнадцять тоді було, – фиркаю. – Я хочу знайти свою сестру. Ти – моя остання надія. Батьки нічого про неї не розповідають. Взагалі не хочуть згадувати. Останнє, що я пам’ятаю перед тим, як полетіти в Америку – вона пішла до тебе.

– Ти дійсно нічого не знаєш? – злість Руслана змінюється здивуванням.

– Ні, – хитаю головою.

– Олена померла вісім років тому. Тобі більше не треба її шукати… 

 

Також запрошую вас приєднатися до мого телеграм каналу, де усі новини та розіграші!

Спокійного дня♥️

Ваша Уляна Пас♥️