Есміна. Валентинка

Ви там живі? Ситуація зі світлом бажає кращого. Але якщо раптом воно у вас є — прода на книгу “Валентинка в моїй голові” на сайті. 

 

Цитата:

— Не знаю, що він там говорить тобі, — раптом озвався Вайленс, уважно розглядаючи мої щоки, — але ти почервоніла як рак.

— Червона — не синя! — відрубав Каллус, перехоплюючи ініціативу. — Чи може вам вона подобалася більше без свідомості, адепте? А що таке? Роздивлятися можна було зручніше, поки вона не сперечалася?

— Вона мені подобалася цілою та у свідомості! — огризнувся Флай, підводячись із крісла. На що Каллус лише хмикнув і знову повернувся до мене. Його погляд на мить пом’якшав, але в глибині зіниць усе ще танцювали бісики.

«От бачите, міс Сноу… Ви йому навіть подобаєтеся. Тому перестаньте сумніватися та ловіть момент. Цей телепень, між іншим, вас на кожній парі малює».

— Що? — зірвалося знову і мій погляд зачепився за блокнот у його руках.

— Кажу, що це єдиний ваш варіант, міс Сноу, — вголос промовив Каллус, ігноруючи мій шокований вигляд. — Тому я залишаю їх тут. Один — вам, один — вашому особистому пророку-недоуку. А там ви собі дивіться самі вже.

Також  до вашої уваги прекрасна   історія  “Есміна. Таємниця крижаної королеви” 

 

Цитата:

— Подобається…? — прошепотів він, ледь  торкаючись тріщинами на губах моєї шкіри. Гаряче дихання обпалило щоку. — Ти змушуєш мене відчувати себе злочинцем зараз… Ніколи ще не відчував себе таким елегантним грішником.

— Ти ще навіть не починав грішити, Лоріане, — ледь посміхнулася, стискаючи пальці на прохолодних простирадлах аби не торкнутися його спокусливої шиї.

— Навіть не уявляєш, чого мені вартує стримуватись, коли ти дивишся на мене такими очима… — чоловік випрямився, миттю натягуючи на себе светр і направляючись на вихід. — Одягни його,  а я поки що піду приготую нам хоча б кави.

— Хоч би поцілував, — ображено буркнула, розстібаючи на собі сорочку за спиною Рейна. Він на якусь мить повернувся на голос, зачепився поглядом за виріз й вкрай повільно заплющив очі.

— Боюсь, якщо я тебе почну цілувати, то місцем злочину стане ця квартира, — голос чоловіка опустився й спокусливо продовжив перераховувати. — На найближчі пів дня, з перервами на їжу, щоб у жертви були сили якомога довше залишатися жертвою.

— Щось мені підказує, жертва була б зовсім не проти, — ще один ґудзик виліз з петлі, оголюючи ключиці. Шкіра вкрилась від холоду сиротами.  

— Тобі казали, що ти до біса спокуслива…? — тихо запитав Лоріан, повертаючись до ліжка й залишаючи швидкий поцілунок на губах. — Хочеться повбивати всіх живих істот,  які бачать тебе зранку…

— Ти ж слідчий, тобі не можна вбивати, — жартома кинула, щоб трохи віддихатись від жару. В кімнаті стало занадто душно, ніби хтось увімкнув додаткове опалення.

— Я — слідчий. Тому можу вбивати так, щоб жертву ніколи не знайшли. Тобі так не здається? 

 

Перша безкоштовна частина:  “Есміна. Некромантка для слідчого”. 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб