Вічне повернення. Кому з артистів вдалося перезавантажити свою кар’єру

Кажуть, що повертатися — це погана прикмета, особливо коли йдеться про творчість. Продовжувати свою творчу лінію після довгої паузи і справді складно, адже тепер доведеться заново себе презентувати новим слухачам і доводити старим, що нові релізи нічим не гірші за попередні.

Часто артистам просто бракує мотивації повертатися на сцену — їх зупиняють сумніви та думки про те, що розквіт вже давно позаду. Втім, такі думки не зупинили тих артистів, про яких піде мова в новому тексті Вінстона Вона.

Степан Гіга

Повернення тренду на українську естрадну музику торкнулося не лише модного “вусатого фанку”. Першими завоювали прихильність молодого покоління Павло Зібров та Степан Гіга.

І якщо у випадку Павла Зіброва це була спланована робота, то на Степана Гігу нова хвиля популярності звалилася неочікувано. На відміну від своїх колег, які намагаються читати реп, знімати відео у TikTok та будь-якими іншими методами вливатися у сучасний музичний контекст, Степан Гіга просто мав каталог своїх пісень та декілька атмосферних кліпів у інтернет-архівах. Кожні декілька місяців інтернет згадував нову пісню Степана Петровича — то меланхолійну “У райському саду“, то танцювальний хіт весіль “Цей сон”.

Вебкультура допомогла артисту змінити гастрольний план із регіональних будинків культури до масштабних та актуальних концертних майданчиків на кшталт Палацу спорту. Найімовірніше, хайп довкола творчості Гіги продовжувався би й досі, якби співак не помер через ускладнення цукрового діабету. Перед хворобою та смертю він дав черговий великий концерт у Палаці спорту з багатьма запрошеними артистами.

Віталій Козловський

Кар’єра Віталія Козловського навіть не ставала на паузу. Але без прав на виконання старих пісень продовжувати було складно. Нові сингли не знаходили великої популярності, тому про них чули хіба що найвідданіші поціновувачі музики Козловського.

Але ситуація змінилася у 2025 році, коли судова тяганина з експродюсером Козловського, Ігорем Кондратюком зрештою завершилася поверненням прав на старі (переважно російськомовні) пісні у руки Козловського. Так оновлена та перекладена з російської “Пінаколада” повернулася в українські чарти та стала вірусною в соцмережах. Яскравий виступ Козловського на “Нашебаченні” 2025 року став каталізатором нової ери у творчості артиста.

The Alibi Sisters

Дует сестер Анни та Ангеліни Завальських був відомий та давав гастролі майже по всіх пострадянських країнах. Першим продюсером гурту “Алібі” був батько сестер, але після початку співпраці з новим продюсером гурт взяв творчу паузу. З 2021 року Анна та Ангеліна продовжили творчу діяльність як дует The Alibi Sisters.

Вже як The Alibi Sisters дует взяв більш фольковий вектор. Зокрема, сестри зосередилися на клезмері — традиційній музиці східноєвропейських євреїв. У своїй творчості The Alibi Sisters часто підкреслюють зв’язок української та єврейської культур — і тому українські народні “Ішло дівча лучками” та “Янчику-Подолянчику” у виконанні сестер Завальських звучать на мотиви клезмеру.

Починаючи з 2026 року The Alibi Sisters також перекладають та перевипускають свої старі хіти. З перекладених синглів “Табу” та “Лічилочка” можна зрозуміти, що змінилася не тільки мова пісень, але й підхід до звучання. Якщо оригінали пісень більше тяжіли до гламурного R’n’B-продакшену, то в оновлених версіях акцент змістився на живі інструменти.

Альона Омаргалієва

Часто попдует TamerlanAlena вважали російським через мову пісень та велику популярність серед російської аудиторії. Для Альони Омаргалієвої участь у дуеті не була початком творчого шляху. До знайомства з Тамерланом та утворення гурту Альона брала участь у багатьох пісенних конкурсах, зокрема й у “Чорноморських іграх”, де 2002 року разом із Мікою Ньютон (тоді ще просто Оксаною Грицай) розділила перше місце у номінації “Найкращий жіночий r’n’b-вокал України”.

У 2022 році дует вимушено розпався через початок повномасштабного вторгнення Росії — Тамерлан добровільно долучився до лав Територіальної оборони. І хоч сольно Альона випускає пісні іще з 2020 року, саме 2025 рік можна назвати роком її повноцінного повернення — її пісня “Мужчина” стала народним хітом та набрала понад 42 мільйони прослуховувань на YouTube. Від “Мужчини” та “Не п’яна — закохана” неможливо було сховатися ніде: пісні лунали з радіо, у стрічці TikTok, у кав’ярнях та крамницях під будинками.

Анна

Гурт, який стояв біля джерел українського ню-металу та постхардкору, зараз знову хедлайнить “Файне місто” і дає концерти по всій Україні. Той образ української важкої музики, який ми маємо у пам’яті, сформований великою мірою саме “Анною” — фронтмен гурту Віктор Новосьолов був одним зі співзасновників фестивалю важкої музики “Руйнація”, а альбом “Карматреш” досі вважається одним із найкультовіших релізів в історії українського металу.

Після більш ніж десятка років разом у 2013 році “Анна” оголосив про розпад через особисті конфлікти всередині гурту. У 2018 році гурт возз’єднався, випустив мініальбом “Перетинай За Гранню Грань”, який не мав великого успіху. Також учансики “Анни” виступили на одній сцені з відомим американським металкор-гуртом Bad Omens у Києві. Після цього концерту гурт знову взяв паузу, але вже без офіційного оголошення.

Пройшло 7 років — і у 2025-му “Анна” повертається на сцену “Файного міста” та анонсує спільний виступ із супергуртом “Прозак” у київському Atlas. Наразі гурт не випускає нових релізів, але активно виступає на фестивалях та концертах з іншими гуртами. Найближче, що ми маємо до повноцінного нового матеріалу “Анни” — це трек “Скруха”, де “Анна” постає запрошеним гуртом у мініальбомі вінницького гурту Sick Solution.

Vivienne Mort

Творча пауза Vivienne Mort стосувалася здебільшого нових релізів, а виступи проєкту продовжувалися у форматі сольних виступів Дани Заюшкіної з репертуаром гурту. Однак фанати сумували за виступами повного бенду та з нетерпінням чекали на нові пісні.

З моменту оголошення творчої паузи у 2019 році реальність кардинально змінилася двічі — спочатку світ охопила пандемія Covid-19, а згодом Росія розпочала повномасштабне вторгнення до України. Останнє гурт назвав поштовхом до відновлення творчості. Альбом “Фата”, який вийшов після шестирічної паузи, критики та слухачі сприйняли спокійніше, ніж попередній “Досвід”, який у “Лірумі” назвали найкращим альбомом року, і який також у 2020 році був номінований на Шевченківську премію в категорії “Музичне мистецтво”. Після цього гурт перезібрали, бо на момент виходу “Фати” до складу належали лише Даніела Заюшкіна та Гліб Проців.

Для усіх, хто бачили, як українське інді у своєму сучасному вигляді тільки починало зароджуватися, 2026 рік став особливо щасливим. З новими та неопублікованими старими піснями в музичний інфропростір повернувся тернопільський гурт Tik Tu. На стримінгових платформах, зокрема, з’явився альбом Purple, який гурт випустив ще під назвою Echo Gardens. Окрім нових релізів, гурт також поновив виступи на сольних концертах та фестивалях, в дещо оновленому складі.

До того як перестати випускати музику з 2021 до 2026 року, Tik Tu був, можливо, найважливішим гуртом для українського інді — серед своїх впливів їх називали Ziferblat (що принесло гурту нову хвилю популярності у 2025-му), Blooms Corda, Leleka i Paporot (які виступили на розігріві сольного концерту гурту в Atlas) та навіть Latexfauna.

У закордонній музиці теж є багато яскравих прикладів повернення на сцену:

Panchiko

Повернення цього гурту стало настільки легендарним, що усі подібні повернення отримали назву “ефект Panchiko”.

Гурт проіснував чотири роки, з 1997 до 2001 і записав один мініальбом під назвою D>E>A>T>H>M>E>T>A>L. До десметалу ця музика не мала жодного стосунку, альбом був радше психоделічним і сильно тяжів до дримпопу.

Проходить 15 років з моменту розпаду гурту, і користувач онлайн-форуму 4chan знаходить диск із мініальбомом D>E>A>T>H>M>E>T>A>L на барахолці. Він ділиться знахідкою з іншими користувачами мережі. Диск сильно пошкоджений, а тому якість звуку, переписаного з диска, була далека від високої. Але у 2017 році альбом з’явився у вільному доступі на YouTube і став культовим.

Впродовж довгого часу альбом вважався lost media, адже з дизайну буклета від диска було мало що зрозуміло про учасників гурту — там були вказані лише їхні перші імена, без прізвищ або будь-якої іншої інформації. Втім, завдяки аналізу штрихкоду на коробці вдалося отримати більше інформації про реліз.

Зрештою в 2020 році іншому користувачу інтернету вдалося знайти контакт вокаліста Panchiko Овейна Девіса. Девіс нічого не знав про нову культову славу свого мініальбому, який він із друзями випустив, коли вони були іще підлітками. Інші учасники також нічого про це не знали, а контакт барабанщика Джона (прізвище невідоме) взагалі був втрачений.

Зараз на стримінгових платформах доступна як “чиста” версія D>E>A>T>H>M>E>T>A>L, яка знайшлася в архівах друзів гурту, так і та, яка була перезаписана з диска, пошкодженого грибком. Після реюніону Panchiko випустив іще два альбоми — Failed at Math(s) та Ginkgo.

Paramore

Як і багато інших поппанк-гуртів, Paramore сформував те, як звучала епоха кінця 2000-х — початку 2010-х. Хоч в США, Канаді та Європі вони запам’яталися регулярними турами та альбомами, переповненими хітами, у нас про гурт чули здебільшого через участь у саундтреку “Сутінок”.

Втім, після декількох успішних альбомів гурту довелося взяти паузу просто посеред туру. Атмосфера всередині гурту була напруженою — на той момент вони були разом вже 14 років. Наприклад, брати Джош (гітара, бек-вокал) та Зак Фарро (барабани) свого часу покинули гурт, але Зак зрештою повернувся. Своєю чергою Джош після виходу з гурту запостив декілька гомофобних висловів у соцмережах, на що вокалістка Гейлі Вільямс відповіла у Twitter: “Тепер ви точно знаєте, чому в Paramore лишилося троє людей. І це точно не через мене”.

Але останньою краплею в ухваленні рішення про творчу паузу стала смерть друга одного з учасників — гітариста Тейлора Йорка, про що він дізнався під час знімань кліпу до одного з треків з альбому After Laughter. “Ми зрозуміли, що нічого не варте того, аби ризикувати власним здоров’ям”, — сказав Йорк про вимушену перерву у творчості.

Після п’ятирічної паузи гурт випустив у 2023 році альбом This Is Why, в якому зосередився на проблемах посттрампівської Америки та карантину. Втім, у 2025 році гурт знову пішов на творчу паузу, тепер вже оголосивши про це. Тим часом вокалістка Гейлі Вільямс успішно займається сольною кар’єрою — її альбом Ego Death at Bachelorette Party 2025 року отримав високі оцінки від критиків та фанів Paramore.

Селін Діон

Селін Діон — одна з небагатьох артисток з американського континенту, кому довелося виступити на сцені “Євробачення”. У 1988 році співачка з Канади представила Швейцарію на конкурсі та перемогла. Але це був лише початок її творчої кар’єри.

Слава Селін Діон не обмежилася лише Європою, як це часто буває серед переможців “Євробачення”. Її і гурти ABBA та Måneskin можна назвати єдиними “випускниками” “Євробачення”, яким вдалося здобути популярність за океаном. Для цього Діон, звісно, довелося вивчити англійську, адже виросла вона у Квебеку — франкомовному регіоні Канади. В інтерв’ю вона назвала творчість Майкла Джексона своїм головним натхненням опанувати англійську.

На шляху Селін Діон було безліч перешкод: смерть чоловіка, безпліддя та багато інших речей, через які проходить кожна артистка. Але поставити на паузу кар’єру, яка триває вже декілька десятиліть, довелося відносно нещодавно, задовго після творчого піка. У 2022 році артистці поставили діагноз синдром м’язової скутості, через який довелося скасувати майбутні концерти. Наразі хвороба вважається невиліковною, але існують препарати, які полегшують її перебіг.

Більше про свою історію боротьби з недугою Селін Діон розповіла у документальному фільмі “Я: Селін Діон” 2024 року. “Якщо я не можу бігти, я піду. І якщо я не можу йти, я поповзу”, — каже вона у фільмі. Однак уже цього року співачка анонсувала 10 нових виступів, перший з яких відбудеться у Парижі 12 вересня.