Візуал до “П’ятниці, 13-те”

Трошки візуалу до моєї нової історії “П’ятниця, 13-е. Відьма проти демона”.

Я повільно опустила телефон на ліжко і подивилася на Онікса.

— Робота чи рятувати світ? Що ти вибереш?

— Няв-няв, — повідомив він, навіть не відриваючись від своєї лапи.

— О, дуже мудро, — кивнула я. — Що ж, рятуємо світ. Але якщо він мені за це потім не подякує, працювати доведеться тобі, Оніксе. Бо залишишся ти без ковбаски. І я теж.

Кіт кліпнув очима, ніби намагався зрозуміти, як саме його втягнули в економічну кризу.

З долоні потекла блакитна магія — м’яка, прохолодна, знайома. Вона закрутилася в повітрі нитками світла. Я повільно рухала пальцями, плетучи візерунок закляття — складний, симетричний, майже як мереживо. Світіння стало яскравішим. Повітря навколо легенько тремтіло. Коли плетіння завершилося, я вдихнула глибше й промовила вголос:

— Те, що сховане — явися,

Те, що мовчить — відкрийся.

Камінь, тінь і давній слід —

Покажи таємний вхід.

Візерунок закляття спалахнув — різко, майже осліплююче — і розсипався блакитними іскрами.

Я торкнулася руни долонею й спрямувала легкий потік магії. Руна спалахнула блакитним світлом. Я обережно потягла двері на себе і вони відчинилися.

І в ту ж мить просто на мене щось вилетіло. Я встигла лише скрикнути й відскочити вбік. Повз мене пролетіла невеличка яскраво-блакитна істота — напівпрозора, схожа на дух. Тільки дивного кольору. Я таких ще не бачила. Дух промайнув у мене просто перед обличчям і стрілою понісся коридором. Я притиснулася до стіни, важко дихаючи, й провела його поглядом. Дух швидко зник у темряві. У коридорі знову настала тиша. Я повільно випросталася, ще не до кінця розуміючи, що щойно сталося.

— Ну чудово, — прошепотіла я. — Тепер тут ще й літають загадкові сині духи. Прекрасний день, просто прекрасний.

Я лежала на підлозі, намагаючись швидко зібрати в долонях магію, коли раптом з-за повороту хтось вибіг. Я встигла лише побачити темний силует — чоловік різко виставив руку вперед, і в повітрі спалахнули золотаві іскри. Магія вдарила в скелетів гучним вибухом. Один зі скелетів розлетівся на кісточки, другий впав на підлогу, третій розсипався просто на бігу. Чоловік рухався швидко й упевнено, ніби робив це вже сотню разів. За кілька секунд усе закінчилося — на підлозі валялися лише купи кісток, що ще трохи перекочувалися, стиха стукаючись одна об одну.

Читати: “П’ятниця, 13-е. Відьма проти демона” 

І трошки анімації.

Пенелопа читає заклинання.

Незнайомець рятує Пенелопу від скелетів.

Запрошую до моїх соцмереж (там більше ілюстрацій і відео):

✨ТГ-канал про мої книги

✨Інстаграм

✨ТікТок