Вона зірвала весілля — він візьме її другою ❤️

Друзі, вчора я завершила книгу «Зірване весілля». Це ніжна й колоритна східна історія про парубка і дівчину, які через недосвідченість не змогли розібратися у своїх почуттях, і це призвело до трагедії.

Зараз книга БЕЗКОШТОВНА!

Дуже раджу не відкладати. По-перше, читати безкоштовно приємніше, а згодом я встановлю на неї ціну. По-друге, повірте, ви не пошкодуєте — я вклала в неї всю душу)

Нармін мріє грати на скрипці й дочекатися справжнього кохання. Бахтіяр своє кохання зустрів ще в школі. Вона змахнула косичкою й злетіла сходами, сама того не знаючи, укравши його серце.

Він вирішив, що зробить усе правильно: візьме Нармін за дружину, дотримавшись традицій. А вона хотіла мати можливість покохати у відповідь. Але часу їй не дали. 

ЗІРВАНЕ ВЕСІЛЛЯ

А якщо вам цікавіше, що було після зірваного весілля — запрошую в продовження історії Бахтіяра й Нармін «Візьму тебе другою дружиною».

Їй двадцять чотири, йому двадцять вісім. Він одружений. Вона ніколи не вийде заміж з кохання, бо зганьблена нікому не потрібна. Йому належить прожити блискуче життя. Їй — тихо піти в забуття й забрати із собою ганьбу двох родин.

Та всупереч будь-якій логіці, коли старший брат виставляє Нармін на аукціон наречених серед удівців, бідняків і чоловіків із сумнівною репутацією, забрати її вирішує Бахтіяр.

Гаряче, відверто, колишні

ВІЗЬМУ ТЕБЕ ДРУГОЮ ДРУЖИНОЮ

І спойлер, бо ви не уявляєте, як мене розпирає швидше все про них вам розповісти)))

Усередині мене весь ранок карнавал. Мені і тепло, і соромно. Губи раз по раз намагаються усміхнутися, за ребрами то вібрує, то муркотить.

Я не дочекаюся, коли Бахтіяр поїде у своїх справах, щоб мати змогу видихнути. Подумати. Пережити.

І підганяти його при цьому зовсім не хочу. Просити залишитися — не наважуся. Та й навіщо? Ми й так дуже часто… Робимо те, що повинні.

Ловлячи гав, пропускаю його наближення. Встигаю раз моргнути — а він уже за спиною. Подихом тривожить волосся на потилиці. Я смикаю головою і сама ж лякаюся.

Аллах, ні. Давай не будемо розмовляти.

— Проведеш?

— Так, звісно, — розвертаюся, але Бахтіяр не відступає, а я впираюся поглядом у широкі груди. Моє збентеження здається соромітно очевидним. Наливаюся кров’ю, мов буряк. І він це бачить.

Був би великодушним — відпустив би. Але Бахтіяр — це Бахтіяр.

Він тихо покашлює, а я не можу вгамувати картинки в голові. Соромні. Гарячі. Жахливі. Красиві. Від напливу спогадів збивається подих.

— Нармін, — він кличе, я рефлекторно задираю підборіддя. Зовсім не дивуюся, що в його очах — смішинки. Моя розгубленість і, мабуть, дикуватість його веселять. Так само, як колись давно. — Я хочу поговорити з тобою про ніч.

Мені стає нестерпно гаряче і так само соромно. Горло пересихає. Я рідко благаю, але сьогодні готова. Пошепки прошу:

— Ми можемо про це не говорити? І не згадувати? Ніколи.

Першою відповіддю мені слугує легка усмішка, яку Бахтіяр швидко ховає. Намагається зберігати серйозність, жаліючи мою гордість, але всередині ж сміється — я певна.

— Не можемо. Тобі було приємно? — він питає, а я згораю живцем. — Що тобі сподобалося з того, що ми робили?

Рум’янець приливає до щік, а я, завмерши, дивлюся на його підборіддя, мов баран на нові ворота. Секунди минають — Бахтіяр чекає. Не відступить. Просто так не піде. Нічого зі мною не робить, а волю все одно ламає. Тепер мій опір виглядає інакше. Уже не такий бурхливий, як у дев’ятнадцять, але лишається незмінно безглуздим.

— Ти хочеш, щоб я горіла в пеклі… — шепочу, хитаючи головою.

Бахтіяр усміхається вже відкрито. Підчепивши підборіддя, змушує знову дивитися на себе.

— Ні. Я хочу трохи іншого, — і лише Шайтану відомо, що означають ці відблиски в карих очах. Бахтіяр повертає собі серйозність: — Що сподобалося, Нармін? Я не відчеплюся, ти сама розумієш.

Шайтану і чомусь усередині мене. Може, кішці, з якою я тільки починаю знайомитися. Вона після цієї ночі без упину муркоче. І змушує мене опустити погляд на губи.

ВІЗЬМУ ТЕБЕ ДРУГОЮ ДРУЖИНОЮ