А секретарка вміє працювати…
Анна Лященко
Закінчую розмову з адвокатом і натискаю кнопку виклику секретарки.
Дівчина заходить до кабінету й кидає промовистий погляд на інсталяцію за моєю спиною.
— Жодного слова, Вероніко! — гаркаю, помітивши, куди спрямований її погляд.
— Ви мене знаєте, Артуре Филиповичу! Я — могила! Але від премії не відмовлюся.
— Підготуй наказ про преміювання тебе в розмірі одного… — дівчина виразно дивиться на трусики над моєю головою. — Двох місячних окладів.
— Артуре Филиповичу! — закочує очі ця зараза.
— Не нахабній, Вероніко! Мені тебе звільнити дешевше буде.
Вероніка зітхає та виходить із кабінету.
Після обіду до мене завітає мер. Він хоче особисто почути, чим закінчилася моя зустріч з інвестором. Тож треба повернути на місце його світлину.
Письменництво — це марафон, а не забіг на виживання.
Щоб створювати нові світи, потрібен міцний фундамент. Відновіть свій емоційний ресурс та знайдіть нові опори в особистій терапії.
Відновити сили →
“ВДАЙ З СЕБЕ МОЮ ДРУЖИНУ”
Оновлення щодня о 00:00!
Додати коментар
Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.