Букнет
А попереджала же ж!
Реклама
Ліфт зупиняється на останньому поверсі, двері практично безшумно відчиняються, і я спостерігаю, як то кажуть, картину маслом: Довгонога і, варто визнати, гарненька секретарка сидить, закинувши ногу на ногу так, що її коротенька спідничка ледь прикриває меншу частину того, що їй належить приховувати, а Артур… Артур нависає над нею, заглядаючи чи то в екран монітора, чи то в декольте дівчини. І водночас обоє хихикають, не ховаючись!
— Діано Вікторівно! — секретарка, здається, її звуть Вероніка, першою помічає мене.
Артур різко випрямляється і повертається до дверей ліфта.
— Дідько! Я ж просив дзвінок відремонтувати! — гаркає Артур, явно роздратований моєю появою в такий невідповідний момент.
— Та наче відремонтували, Артуре Филиповичу. Вчора все працювало!
— Хріново відремонтували! Переробити! І нічого цим бракоробам не оплачувати, поки місяць не пропрацює без збоїв.
— Записала.
— Діаночко, що ж ти так, без попередження? — явно вгадавши по моєму обличчю, що я все бачила, каже Георганов і, додаючи пошепки, щоб почула тільки я, просить: — Тільки без скандалу при персоналі. Поговоримо в моєму кабінеті.
— О, так! Поговоримо!
Щойно двері за нами зачиняються, я з усієї сили заліплюю Артуру ляпаса і йду до столу.
— За що? — дивується Георганов. — І що ти там шукаєш?
— Ножиці! Я тебе попереджала!

Оновлення щодня о 00:00!

Психологічна підтримка
Письменництво — це марафон, а не забіг на виживання.
Щоб створювати нові світи, потрібен міцний фундамент. Відновіть свій емоційний ресурс та знайдіть нові опори в особистій терапії.
Відновити сили →
Оригінал: Букнет
Реклама
Додати коментар
Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.