Анатомія мовчання повертається.
Привіт.
Я трохи відпочила та написала та відредагувала глави книги “Анатомії мовчання”. Тож, повертаюсь до викладки нових глав. Нові глави будуть з’являтися через день.
Фрагмент нової, сьогоднішньої глави:
Я закрив теку і з силою кинув її йому на стіл.
— Ні.
— Що “ні”? — він ледь помітно підняв брову.
— Я не дозволю будувати цей центр із твого сміття. Я не дам тобі торгувати дитячими життями під моїм прізвищем. Ми закупимо тільки те, що я вказав у проєкті. Кожен болт має бути сертифікований.
Батько зітхнув, наче говорив із наївним студентом.
— Марку, гроші вже розподілені. Ти не можеш змінити кошторис на цьому етапі.
— Можу. І дам задню, — я встав, відчуваючи, як тремтять руки. — Завтра вранці я дзвоню Сато. Я скажу йому, що внутрішній аудит виявив порушення в закупівлях. Я розірву контракт і відкличу свої креслення. Без моїх авторських прав цей проєкт — просто купа паперу.
— Ти цього не зробиш, — голос батька став тихим, як шипіння змії.
— Зроблю. А якщо спробуєш тиснути — я оприлюдню свій архів. Всі твої схеми з фальшивими випробуваннями ліків за останні п’ять років. Я мовчав, бо ти батько. Але я не збудую дитячу лікарню на фундаменті з брехні.
Я попрямував до дверей.
— Стій! — крикнув він. Я зупинився. — Сядь. Ти просто гарячкуєш. Темперамент у тебе… весь у маму. Вона теж вірила, що світ можна побудувати за ідеальним планом.
Він підійшов до бару.
— Добре. Ти переміг. Я не хочу війни. Ми зробимо все за твоїми специфікаціями. Твоя совість дорожча за ці мільйони.
Він повернувся з двома чашками свіжої кави. Його обличчя виражало глибоке каяття.

Досить сперечатися з внутрішнім критиком.
Ви заслуговуєте на те, щоб ваші тексти були почуті. Ірина Гавалешко допомагає письменникам подолати сумніви та знайти впевненість у своєму голосі.
Повірити у себе →— Давай просто заспокоїмося. Випий кави, і ми обговоримо, як змінити постачальників без скандалу. Я поступлюся. Обіцяю.
Я подивився на нього. Він виглядав старим під світлом ламп. Я так хотів вірити, що в “Архітекторі тіней” залишилося хоч щось людське. Я взяв чашку.
— Добре. Але умови тепер диктую я.
Я зробив ковток. Кава була надто гіркою, з металевим присмаком.
— Дивний смак…
— Новий сорт, — усміхнувся батько. — “Арабіка Спешл”. Дуже сильна концентрація.
Всім гарного дня.
Додати коментар
Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.