⭐⭐⭐ ПластилІн ⭐⭐⭐
Присвячується батькам, бабусям, дідусям, вихователям і всім, хто хоч раз у житті віддирав пластилін від килима, пральної машинки, стільця, стіни,
а інколи… від кота.
Ця поема для вас, незламні борці за чистоту в домі! ❤️❤️❤️
ПЛАСТИЛІНОВА ПОЕМА
з книги “Віршики на всі випадки життя”
Пластилінове намисто,
З пластиліну синій цвіт,
На підлозі ціле місто,
І на стінах є вже слід.
Це Назарчик і Марійка
Розійшлися не на жарт,
Тільки ж треба пам’ятати —
Дім псувать ніяк не варт!
Пластилінова котлета
Не смакує щось коту.
Пластилінову комету
Він хапає на льоту.
І вона щось не смакує —
Кіт шипить і крутить хвіст,
Увірвавсь гігант смугастий
До наліплюваних міст.
Перекинув хмарочоса,
Зплющив потягу вагон,
З порту вихопив матроса
І пожбурив на перон…
Тут зайшла в кімнату мама —
Стихнув галас, бунт ущух.
Кіт, відчувши передрягу,
Скочив за диван й заглух.
А Назарчик і Марійка
Знов вхопили пластилін —
Ця шалена творча двійка
Вже замислила новин:
Зроблять замок, зроблять пошту,
На стіні наліплять млин…
— Все, спиніться! Досить, досить! —
Мама каже навздогін.
— На сьогодні натрудились,
Наліпили через край.
Ну тепер ходи, Назарчик,
Й ти, Марійко, помагай.
Треба з килима прибрати
Незалиплі ще шматки,
Плями всюди постирати…
Ей, куди це ви? Куди?!
Що, мені лишили діло?
Ні, оце вже вам не жарт!
Треба, любі, пам’ятати —
Дім псувать ніяк не варт!
Додати коментар
Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.