⭐⭐⭐ ПластилІн ⭐⭐⭐

Присвячується батькам, бабусям, дідусям, вихователям і всім, хто хоч раз у житті віддирав пластилін від килима, пральної машинки, стільця, стіни,
а інколи… від кота.

Ця поема для вас, незламні борці за чистоту в домі! ❤️❤️❤️

 

ПЛАСТИЛІНОВА ПОЕМА

з книги “Віршики на всі випадки життя”

Пластилінове намисто,

З пластиліну синій цвіт,

На підлозі ціле місто,

І на стінах є вже слід.

Це Назарчик і Марійка

Розійшлися не на жарт,

Тільки ж треба пам’ятати —

Дім псувать ніяк не варт!

Пластилінова котлета

Не смакує щось коту.

Пластилінову комету

Він хапає на льоту.

І вона щось не смакує —

Кіт шипить і крутить хвіст,

Увірвавсь гігант смугастий

До наліплюваних міст.

Перекинув хмарочоса,

Зплющив потягу вагон,

З порту вихопив матроса

І пожбурив на перон…

Тут зайшла в кімнату мама —

Стихнув галас, бунт ущух.

Кіт, відчувши передрягу,

Скочив за диван й заглух.

А Назарчик і Марійка

Знов вхопили пластилін —

Ця шалена творча двійка

Вже замислила новин:

Зроблять замок, зроблять пошту,

На стіні наліплять млин…

— Все, спиніться! Досить, досить! —

Мама каже навздогін.

— На сьогодні натрудились,

Наліпили через край.

Ну тепер ходи, Назарчик,

Й ти, Марійко, помагай.

Треба з килима прибрати

Незалиплі ще шматки,

Плями всюди постирати…

Ей, куди це ви? Куди?!

Що, мені лишили діло?

Ні, оце вже вам не жарт!

Треба, любі, пам’ятати —

Дім псувать ніяк не варт!