✍️ Відгук на книгу “Особлива країна” Лари Кокура

По-перше, хочу зазначити, що з творчістю Лари Кокури я була знайома, адже прочитала її Цукор з п’яти стіків. Цикл новел. І ще тоді її книга приємно вразила мене. Тому, коли вона подала нову книгу на марафон Тетяни Гищак, я без сумніву взялася за неї. 

Мені імпонує сам зміст та посилання до читача, які закладаються авторкою. Після двох її книжок в мене завжди залишаються “питання-дилеми”. Як би вчинила я? Чи хотіла б я, аби сюжет склався інакше? Говорячи коротко, її текст змушує задуматися. А я люблю книги, які ладні це зробити 🙂

Можливо, у когось в голові надто багато “табу”, і він критично відноситься до багатьох аспектів, які авторка підіймає у тексті, але в мене табу немає. 

Переходимо до самої книги Особлива країна.

Мені сподобалася реалістична подача авторки. Звичайний дім, де сусідка приходить до матері головного героя й жаліється на кухні. Звичайний хлопець, який підслуховує їхні розмови.

Тітка Варя дуже хотіла дитину, але не виходило. Таке часто трапляється в житті. І ось чудо: народжується Полінка. Така бажана та очікувана. Однак її часто кидають на головного героя. Посидь, приспи її, нарядившись Бабою Ягою. З однієї сторони мені було потішно читати про те, як студент намагався однією ногою колихати малу, а ще й читати конспекти, бо скоро екзамен. Смішно й через його перевтілення у Бабу Ягу. Однак радість не може тривати вічно, особливо в книзі, яка має жанр “Драма”. А це, до речі, один з моїх найулюбленіших. 

Як же мені сподобалося, що вони створили для себе особливе місце — країну, де вони можуть бути вдвох, ділитися думками, створювати сюжети. Письменники — заразні люди))) По собі знаю, що якщо очі горять, а душа рветься творити, то це ладно “заразити” оточення. Так і головний герой. Він надихає дитину, а згодом і молоду дівчину. На жаль, у них надто велика різниця у віці, аби колись ці стосунки набули романтичного вайбу. І ось тут така драма зарита, що я вам кажу! Я не маю морального права розкрити фінал історії Поліни та нашого головного героя. Але скажу так: мене це просто зачепило… ще й добряче. 

І тут понеслася: А що якби…? А взагалі для кого ці правила та норми? Та чому в житті так важко робити якийсь вірний вибір?  

Моє враження винятково позитивне. Я поціновувач сюжетів, які ладні сколихнути душу.

Про критику треба пару слів кинути, так?

Тут скоріше порада щодо удосконалення тексту. Робіть більше описів, які могли б занурити читача в атмосферу ще більше. І тоді ваші книги стануть ще більшим скарбом.

Бажаю натхнення та успіхів у вашій справі, Ларо!