І ще трішки про Орисю…

Дівчина дуже боїться, та все ж розуміє що потрібно шукати допомоги. Та у кого?

Орися ще більше засмутилась. Вона хотіла сказати Дем’яну, що сумує за ним, хотіла почути щось схоже у відповідь, а він навіть не дослухав її. Вона йшла вулицею біля якогось кафе. Звідти полинув запах чогось смаженого. Для Орисі він здався аж занадто різким, у неї запаморочилось в голові і вона сперлась на бордюр аби не впасти. Хтось із перехожих спитав чи у неї все гаразд.

Так. – Відповіла вона і раптом їй стало страшно. Дуже страшно. Вона стала усвідомлювати, що сталось те, чого вже не минути і не змінити.

Продовження:

Жінки у пошуку маленького щастя