І куди це я потрапив? Пишемо про “потраплянців”

2021-03-20 06:10:02 Мар'яна Доля

І куди це я потрапив? Пишемо про “потраплянців”

 

Потраплянство – окремий напрям фантастичної та фентезійної літератури, що активно розвивається в останні роки. За основу сюжету в ньому береться один і той же прийом – головний герой (іноді ціла група дійових осіб) несподівано переноситься в минуле, майбутнє, паралельну реальність, улюблену книгу/фільм, комп’ютерну гру, на іншу планету і так далі.

Персонаж може перенестися фізично або ментально, коли його свідомість опиняється в тілі мешканця з іншого світу. У першому випадку автор може наділити героя-потраплянця видатними фізичними даними або незвичайним інтелектом, або знаннями в певній області… Адже йому доведеться якось виживати в новій обстановці. А для цього знадобляться або сила і спритність, або розум і винахідливість, а іноді – і те, і інше.

При другому варіанті потраплянцеві, в принципі, не потрібні ніякі особливі навички. “Носій”, у якого переміщається розум головного героя, з самого народження знаходиться в певному середовищі. І потраплянець почуватиме себе в ньому, як риба у воді. Письменникові не доведеться якось обгрунтовувати виняткові таланти героя для його виживання в новій обстановці. Те, що знає і уміє “носій”, то знає і уміє потраплянець.

Письменник може відправити потраплянця у повністю  вигаданий казковий або фентезійний світ або в історичне минуле. У другому випадку часто береться який-небудь знаковий часовий період – правління того або іншого царя/короля/президента, революція, роки війни і тому подібне. Зазвичай антагоніст зустрічається з реальними історичними фігурами і навіть змінює хід історії. При цьому про наслідки таких змін (горезвісний ефект метелика) у більшості книг, як правило, замовчується. І тільки кращі книги про потраплянців у минуле (на зразок “11.22.63” Стівена Кинга або “Швейцарця” Романа Злотникова) йдуть далі за цю обкатану схему.

Проблеми потраплянської літератури

У переважній більшості творів потраплянець ніяк не рефлексує з приводу свого раптового переміщення. Він умить забуває про рідних, друзів, домашніх тварин, не вимкнену праску, сезон улюбленого серіалу, який не додивився. Він не роздумує, як би йому повернутися. Лише деякі літератори хоч якось намагаються обгрунтувати таку байдужість своїх потраплянців до минулого життя. Виглядає це, звичайно, дуже непереконливо.

Куди природніше буде описати щире переживання потраплянця про близьких і його бажання знову опинитися вдома. Він має бути розгубленим, боятися майбутнього. Інакше це просто якийсь байдужий робот, спостерігати за яким не особливо приємно. Чи, як варіант, потраплянець точно знає, що після усіх пригод, якщо він виживе, то благополучно повернеться назад. Це навіть додасть переживань читачів за долю героя.

До речі, саме переміщення героя в інший світ або в чужу свідомість найчастіше описується украй туманно, в стилі “посковзнувся, впав, втратив свідомість, опритомнів – гіпс”. Пояснення, чому саме ця людина кудись перенеслася, пропонується найпростіше – просто тому що. Краще взагалі пропустити цей момент і розпочати історію з того, як потраплянець приходить до тями. А його минуле можна описати флешбеками. Приміром, він може згадувати своє минуле життя або розповідати про нього іншим дійовим особам.

Як уникнути штампів

В цілому потраплянська література будується і пишеться за одним шаблоном. Читачам поки що подобається, так навіщо відходити від стереотипів. Але твору потрібна хоч якась родзинка (як у того ж Кінга), щоб він не загубився у нескінченному потоці собі подібних.

Приміром, якщо герой переноситься в тіло персонажа з якого-небудь фентезійного лісу, нехай він або вона не буде черговим казково прекрасним ельфом, ніжною феєю або граціозною дріадою, ім’я яким легіон. Чому б вашій героїні одного разу не прокинутися простою фермерською донькою, що живе з батьками у будиночку на галявині того самого лісу. Дівчина може бути не особливо красивою, але веселою і кмітливою. Не ідеального, але привабливого героя публіка оцінить куди вище.

Ще один банальний хід – порятунок попаданцем світу, де він виявився. Герой не встигає прибути на нове місце і прочуматися, як вже негайно пора це нове місце рятувати. При цьому персонаж з легкістю отримує все необхідне для своєї благородної місії. Перші стрічні аборигени за просто так дарують йому чарівну зброю, наділяють магічними силами і іншими корисними навичками. Внаслідок цього потраплянцю навіть не доводиться особливо старатися, щоб перемогти ворогів.

Якщо вже героєві судилося стати рятівником, нехай він докладе хоч якихось зусиль. Та ж фермерська донька може спершу навчитися як слід володіти мечем або магією.

Кращі романи про потраплянців

Щоб бути хорошим письменником, треба спершу стати уважним і старанним читачем. Читаючи книги про потраплянців, можна чіткіше утямити специфіку жанру, підглянути якісь вдалі прийоми і при цьому уникнути шаблонів. У топ книг про потраплянців, які допоможуть  автору-початківцю краще розібратися в цьому літературному напрямі, варто додати наступні твори:

“Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура” Марка Твена. Це перший роман про “класичних” потраплянців.

“Хай не опуститься пітьма” Лайона Спрега де Кампа. У цій повісті діяльний потраплянець змінює минуле.

“Принцеса Марсу” Едгара Райса Берроуза. Одна з перших книг про потраплянців, в якій герой переживає не “історичну”, а “фантастичну” пригоду – потрапляє на Марс.

“Вогонь, гори”! Джона Діксона Карра. Цей роман став першим детективним твором про героїв-потраплянців. Сьогодні ця ніша практично вільна.

“Хроніки Нарнії” Клайва Стейплза Льюїса. Перша дитяча книжкова серія, фабула якої будується на потраплянстві. Також це найперші повісті про масове потраплянство.

“Срібна чуприна” Джона Майерса Майерса. Популярний роман про потраплянців, що опинилися в дивовижній реальності, населеній героями книг.

Історіями про потраплянців і потраплянок публіка, що читає, ймовірно, пересититься ще не скоро. Для автора-початківця, з одного боку, це добрий знак – його дебютна робота опиниться в тренді і майже гарантовано буде цікава масовому читачеві. Але, з іншого боку, серед великої кількості сюжетно ідентичних опусів працю доки не відомого письменника можуть і не помітити. Тільки оригінальність і висока якість тексту змусять аудиторію звернути увагу на ваше творіння.

В написанні допису використані статті зі спільноти “Студія Книга”.

А ось тут я вже писала про потраплянців та халепників

До речі, сьогодні діє знижка 15% на мій роман-експеримент, в якому саме йде мова про дівчину-потраплянку – “Пройти під веселкою”

Чи знаєте ви, що зовсім поруч із нашим звичним світом є інший, де живуть істоти, схожі на людей, але витіснені зі свого звичного середовища існування? Це духи землі, води, повітря, вогню, про яких наші предки колись розповідали у міфах, казках та легендах. Чи є вони настільки ворожими до людського роду-племені, якими хочуть здаватися? І як дівчині Мірі, котра випадково потрапила у той, інакший світ, тепер повернутися додому?

Читайте книгу – і все стане ясно))

Оригінал статті на Букнет: І куди це я потрапив? Пишемо про “потраплянців”