Я і вампіри, а також про наболіле)

2021-02-17 20:04:24 Анилаг Аберт

Я і вампіри, а також про наболіле)

Наша довготривала історія розпочалася багато років тому, коли на початку двохтисячних, ще будучи дитиною, я подивилася фільм «Інтерв’ю з вампіром». Не пам’ятаю вже хто мене так вразив, молодий Антоніо Бандерас чи не менш молодий і білявий Том Круз, але я чітко зрозуміла, що це моє. Це моя тема. Тягуча, напружена атмосфера, хвилюючі філософські питання, роздвоєність ситуації: вбивають і п’ють кров, щоб жити. Не вбивають – неймовірно страждають, бо це їхня внутрішня суть – кров і вбивства. Прямо мученики якісь) До речі, пізніше пробувала читати книжку і не зайшло, нуднувато.

Не буду довго розповідати, які фільми і серіали я подивилася, які книжки прочитала на цю тему… дуже всього багато. Читала і поступово розчаровувалась. Вампірська тема за останні два десятиліття пробила своє дно! Серйозно? Вампір, приміром, двохсотрічний, який щоразу закохується у не красивого закомплексованого і проблемного підлітка? Вампір, який тремтить над своїм підлітком і сохне над ним гірше, аніж Чахлик Невмирущий над своїм злотом? Що за збочені фантазії, чому це стало світовим трендом, штампом, чому зникла вся оригінальна література, типу Брема Стокера і Енн Райс? Чому вампір не може бути злим, жорстоким, цинічним психопатом? Чому він сидить у своїй «теплій ванні», носа не висуваючи назовні, і всі світові потрясіння, трагедії і катаклізми проходять повз нього майже непоміченими? Подивилася недавно артхаусний фільм, який мене приємно здивував, називається «Виживуть тільки коханці», але для більшості людей він виявиться неймовірно нудним. Так само і на Букнет. Якщо мало не з першої сторінки кохання-зітхання, далі другої я не добираюсь. Автори, спробуйте викинути цього вампіра і на його місце поставити… літнього віку бізнесмена. Від перестановки доданків сума не змінюється, без образ) Хоча, і на Букнеті була книга, яка мене зачепила своєю оригінальною ідеєю і яку я прочитала від початку і до кінця. Звісно, цю книгу написав маловідомий і дуже скромний автор, який і не збирався її просувати. Можливо, розповім про неї в наступному дописі, а то не завершу свою думку і до глибокої ночі.

Так от, я вирішила писати про вампірів те, що не зможу ні в кого прочитати. Або майже ні в кого. Те, що мене хвилює, те, що на мою думку, і на половину не розкрито. Зараз серед моїх творів аж дві  історії про вампірів і обоє в процесі. Чорт, я зізналась у цьому. Про вампірів.

Якщо я скривдила ненароком чиїсь честолюбні почуття, поперла проти гранітних канонів жанру і т. д. і т. п., буду рада зустріти кожного з вас на сторінках своїх творів. Щиро люблю критику, критикуйте на здоров’я! На цьому все, щось я і так розписалась.

Любіть себе, своїх близьких і не бійтесь літературних експериментів.

Оригінал статті на Букнет: Я і вампіри, а також про наболіле)