Я підсіла на це…або майстерність сюжетних гачків

2021-04-27 06:00:55 Холод Влада

Я підсіла на це…або майстерність сюжетних гачків

Чим мене завжди захоплювали справжні трилери, так це тим, що коли вони якісно написані, то відчуття тривоги і переживання за головну героїню або героя переслідує тебе постійно навіть коли головний герой чи героїня знаходиться в безпеці. Раніше я думала, що саме так і тільки так пишуться якісні трилери… Аж допоки не почала читати роман Віолетти Євтушенко. Сіра буденність героїні Емілі авжеж з самого початку налаштовувала на потрібний лад, але…. Блін, кожну главу мене дивували… Взагалі, у мене у дитини день народження…)) А я сиділа до останнього і читала цю книгу, тому що Віолетта завжди переривала оповідь на самому цікавому… І так кожен розділ.

 

Насправді, я ще з анотації зацікавилася цим романом…тільки почитайте це:

Анотація до книги “Любити Емілі”

Коли доля повертається до тебе спиною, подумай: може це ти стоїш з неправильної сторони?

Головна героїня книги страждає депресіями і вважає своє життя абсолютно не цікавим і сумним. Але втративши все, чим люди так дорожать – стосунки, сім’ю і роботу – вона змушена буде почати своє життя з чистої сторінки і встати на шлях пошуку себе. Бо кожен може бути головним героєм книги, особливо, коли стає улюбленим об’єктом вбивці.

 

Не хотілось би сильно розкривати сюжет, бо тоді напевно буде не такий крутий ефект. Скажу вам тільки те, що ця книга — щось, на що ти підсідаєш, прямо як на наркотик. Не дарма вона стоїть в топі жанрів «Детектив» та «Трилер». Але все ж більше це саме трилер, а не детектив. Хоча в тегах і стоїть «розслідування»… І саме розслідування авжеж є, однак, все одно для мене це саме Трилер. І Трилер з великої літери. Дуже якісний твір…

А ще круто підкупає темп оповіді. Він ніби і нешвидкий, але з такою напругою, що затягує… Цей роман схожий на павутиння в цьому сенсі… Якщо вже почав, то залип і не виберешся допоки не розберешся, чому все сталося так як сталося, і що станеться далі… Що ще він напише Емілі? І чи допоможуть копи?…. Мурахи по шкірі.

Ось вам цитатка з однієї з таких сцен:

 

Дотягнувшись до старенького айфону, я відкрила повідомлення, яке заздалегідь прийняла за спам, і ковзнула по ньому очима. Але це був не спам… На екрані світилось смс від невідомого абонента, яке змусило кров у моїх жилах, яка встигла закипіти після розмови з батьками, холонути.

«Хочеш я вб’ю їх?»

Цікаво. Дуже цікаво. Рекомендую цей роман як один з найякісніших творів, які я читала на Букнет. І, авжеж, як найякісніший приклад жанру «Трилер». 

Ваша Влада Холод. =)

 

Оригінал статті на Букнет: Я підсіла на це…або майстерність сюжетних гачків