Як це було? Рік на Букнет ❤️

2021-05-14 16:39:09 Лександра Славичч

Як це було? Рік на Букнет ❤️

Усім привіт! 

До травня я вже десь півроку “сиділа” на сайті в ролі простого читача. Нічого не коментувала, не лайкала, а просто читала твори. Про Букнет я дізналась із реклами в Фейсбуці. Дуже стало цікаво, що то за сайт, от і перейшла за посиланням. Досі пам’ятаю перші три книги, які я прочитала тут, і залишились яскраві враження. Це:

* “Попелюшка мимоволі” Надії Голубицької;

* “Нестерпно ненавиджу (кохаю)” Ксани Рейлі;

* “Ти – мій поганий Дід Мороз” Анни Пахомової.

Також поповнювала бібліотеку і читала багато під час карантину. А потім якось прийшла думка: а чому б не спробувати самій щось викладати? На той момент я вже мала написано кілька частин “Половинок”, от і перейшла в статус автора. 

Почала публікувати. Щодня по кілька разів на день перевіряла, чи хтось поставив зірочку, чи написали комент… Сподівалась хоч на це, адже бачила активність на інших книгах. А про такі речі як нагорода чи відстежування я взагалі не знала, в новому статусі освоїлась десь місяців через два… Те саме із рекламою. Взагалі не розуміла, як то воно має бути правильно, і довгий час перші твори просто лежали собі десь там серед букнетівських численних просторів. Так, їх читали, та як і кожному автору-початківцю, мені хотілось зворотного зв’язку. Не скажу, що і зараз я вмію щось там рекламувати, та здається, наче потроху “в’їхала”. Крім того, зараз ще вчусь робити буктрейлери та обкладинки з артами до книг (дещо можна побачити на моїй сторінці в Instagram).  

Потім вирішила, що не зациклюватимусь на рейтингах, адже головним важелем для мене була і залишається якість книги, а не к-сть зірочок і нагород і т.п. Тішило те, що можу займатись тим, чого давно хотіла. Любов до письма розвинулася на уроках літератури ще в школі, коли вчителі задавали написати твір. Коли для однокласників це заняття видавалось каторгою, для мене було насолодою. А зараз стало майже другим диханням. У вільний від роботи час пишу і кайфую. Без вигоди. Проте дуже радію, що читачі таки з’явились, мої твори стали потрібними)))

Ще одне, що я для себе відкрила – це потяг до написання короткої прози. Раніше майже не читала оповідань, і от навіть не знаю, як сама почала їх писати. Здавалось, це дуже складно – в кількох абзацах чи одному розділі передати якусь яскраву подію. Читачі пишуть, наче виходить непогано.

Два оповідання я навіть подала на конкурс “Потайсвіт”, а з іншими брала участь у колективних онлайн-збірках на різні теми.

Ще мені дуже тут подобаються марафони читання, в яких майже постійно беру участь. Це дає змогу віднайти для себе щось нове, незнане та дійсно цікаве. Зі мною так бувало))) Авторам-початківцям на Букнет багато чого можна зрозуміти та навчитись.

А для тих, хто ще не знає, про що мої твори, коротко розкажу. В основному пишу в жанрах фентезі та містики. Зараз от заглибилась у різні цікавинки міфології різних народів світу. Пишу про випробування, підліткові емоції та дорослішання, чарівні пригоди, переживши які, герої навряд чи лишаться такими, якими були на початку історії. Люблю спостерігати трансформацію характеру, вчинків, емоцій персонажів, і стараюсь передавати це в книгах. Переконана, є такі події, які просто не можуть лишати байдужими. А фентезійні сюжети обрала мабуть тому, що дуже люблю міфи, казки, розповіді про принцес, відважних лицарів, лихих чародіїв та віру в добро. Вже наче виросла, а іноді відчуваю себе маленькою школяркою, що здатна повірити в диво.

Мабуть, вам цікаво, що планую далі. А я от не знаю. На першому місці – позавершувати всі роботи “в процесі” і зайнятись їх редагуванням. А далі буде видно. Покладаюсь на фантазію.

На завершення хочу подякувати цій платформі за можливість розвиватись, всім читачам за підтримку, авторам – Ірині Кузьменко, Наталії Ковган, Віці Скаттер, Богдані Малкіній, Рині Мир, Кристині Асецькій, Аделіні Янг – за щирі теплі слова. Ви – неперевершені, надихаєте та допомагаєте творити. Спасибі Євгену Палашинськомуза допомогу в редагуванні, Мар’яні Долі – за навчальні блоги та мудрі поради (я багато чого корисного почерпнула), Ксані Рейлі – за неймовірні книги, які хочеться перечитувати не раз, Asteriya – за чудові обкладинки та допомогу в їх створенні)))) Ціную підтримку і ще раз дуже-дуже дякую!❤️

Без написання історій та продумування сюжетів життя втрачає барви. Здається, якщо відмовлюсь від цього, то втрачу саму себе. Кажу “спасибі” моїм батькам, які допомогли мені це зрозуміти. Знаю, ви не підтримуєте мене, вважаєте, що я зациклилась і занадто багато часу приділяю “непотрібному заняттю”, та я не здаюсь. Пишу і йду далі, не дивлячись на стереотипи.

Для мене цей рік став приголомшливим, багатим на відкриття та переосмислення. Хочеться ще побажати тим, хто сумнівається в своїх можливостях: пишіть, дійте, будьте активними, щоб потім не жалкувати про незроблені кроки)))❤️

Ваша Лександра Славич ❤️

Оригінал статті на Букнет: Як це було? Рік на Букнет ❤️