Меню

Що читати?

Букнет Що читати?

Що читати?

Вітаю усіх літнетівців))))

Блог навіяно вже не одним блогом і суперечками під ними)))

Тож, що нам читати? Важке питання, правда? Я частенько пишу у гуглі “бестселери і жанр”, зазвичай натикаюсь на те, що вже давно прочитала кілька разів, засмучуюсь і біжу на літ портали які тільки знаю,або у книжкові магазини (онлайн), щоб зазирнути, що ж там новенького))) Мій інформаційний голод вгамувати важко, тим паче, що я, виявляється, доволі перебірлива)))

Ми вже з вами неодноразово сперечалися щодо різної літератури, хтось обзивав те, що нам подобається “шлаком”, вважав себе вище читачів, які його читають, бо він зробив що? Прочитав 5 книг зі світової класики? Смішно, чесно! Як можна судити людину за цим всім? А якщо я не читаю класику тому що не подобається? Не хочу! Тим паче, що книги, які все-таки прочитала не були кращими за книги написані сучасниками. Наведу приклад:

Рей Бредбері – 451 градус за Фаренгейтом.

Що ми маємо? Автора, який писав роман у 1953 році і намагався написати про майбутнє. Це не вперше і не востаннє. Але, на теперішній час, і це лише моя думка, він не досить актуальний у плані деталей. Мушлями у нього називались звичайні навушники, телевізор був на всю стіну, а книги знищували намагаючись направити людей у потрібне владі річище. Я не критикую цей роман, тому що він мені сподобався. Та я не можу назвати його кращим за іншу антиутопію, одну з моїх перший “Той, що біжить лабіринтом”. Я не порівнюю ці книги, тут зовсім інша середина не дивлячись на спільну тематику і жанр. Але скажу так, читати “Той, що біжить лабіринтом” було значно цікавіше і емоційніше.

Ще приклад:

Гетсбі – Фіцджеральд.

Чудовий, прекрасний класичний роман, про кохання, зраду, золоті клітки і не бажання людей їх покидати. ( На мою думку) Виданий 1925 року. І де ж тут приклад? А хіба немає схожої сюжетної лінії у багатьох інших любовних романах? Хіба немає таких же пристрастей та життєвих плутанин? Тільки скажу так, наші автори більше люблять хепі енд, адже всім нам у житті вистачає того реалізму, який збиває з ніг, тож фінали у нас радісні))) На щастя і моє задоволення)))

Перейдемо далі)))

То які ж книги читати? Сучасні? Класику? Трилери? Фантастику? Драму? Містику і жахи? А яка різниця, скажіть? Я читала “Ужастики” Р.Стайна, читала “Унесенные ветром”, “Поющие в терновнике”, починала “Анжелику”, “Войну и мир”, але не закінчила, бо не сподобалось. Читала ” Гетсбі”, “Шерлок Холмс”, а ще бульварні романи ,як називала їх моя мама, знаєте, маленькі такі, у м’яких обкладинках, а на титулці принцеса та лицар, чи щось подібне. І знаєте що? Саме від них я отримувала задоволення. Саме вони, з прекрасними лицарями, владними герцогами і пристрастями у стосунках подобались. На мені не було рожевих окулярів через ці солодці книги, я не переносила це у життя і не шукала принца, хоч і він знайшов мене))) (Тут мав би бути відступ про мого чоловіка, але обійдеться, краще в обличчя йому скажу, а вам не буду набридати)))) Потім я читала Агату Крісті, від неї перейшла на фентезі – Гаррі Поттер, якого вважаю сучасною класикою, а може й так і є, не цікавилась. І після цього понеслась. Я читаю все. От все! Аби цікаво, аби зачепило. Це означає, що навіть помітка “антиутопія” у жанрі, якби я його не любила не врятує роман, якщо він мені не заходить.

Читайте те, що подобається вам! Те, що викликає усмішку, якщо ви хочете усміхатись. Те, що викликає сльози, якщо у вас настрій поплакати. Те, що змушує замислитись над життям. Та будь-що, але читайте! Всі книги несуть у собі щось важливе, всі! Або майже)) Зізнаюсь, у мережі іноді гуляє таке, що волосся дибки стає, можу навести приклад, але не буду, раптом блог почитають діти))

Любовні романи вчать нас вірити у себе. Хіба не так? Вчать пробачати, йти на компроміс. А як інакше? У житті без нього ніяк.

Містика показує глибокий зміст, вказує, що у нашому житті не все так банально, як ми собі думаємо завертівшись у справах, і інколи потрібно слухати Всесвіт.

Фантастика показує нам варіанти розвитку подій у майбутньому, і ми мусимо прислухатись, щоб потім не потерпати від інопланетян чи деспотичної влади десь під землею чи взагалі на іншій планеті. Любовна фантастика сюди теж відноситься. Як відступ скажу, як раз вчора дочитала одну книгу, саме любовну фантастику, і знаєте, саме у ній, під героями, пристрастями і тд, я прочитала те, що хотіла сказати авторка: бережіть планету!

Можна говорити і далі про жанри, та то буде довго, і сумніваюсь, що до сюди хтось дочитав, тож скажу так: всі книги вчать нас бути головним героєм власного життя, боротись за себе, планету, кохану людину, маму, сестру, брата, друга і тд. І ми вчимось!

Вам же не подобаються герої у книгах, які підлі, огидні, брехливі і банально не ввічливі? Думаю ні. Тож хіба вже їх наявність ( а вони є майже всюди) не вчить нас не поводитись так, як вони?

Приймаю критику))) І нагадую, що то моя скромна думка))) А головний сенс цього допису у донесенні того, що читати те, що комусь там не подобається НЕ соромно! Бо то ваші вподобання і ваше життя! 

Оригінал статті на litnet.com: Що читати?

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення