Що ми знаємо про чеську драматургію?

Що ми знаємо про чеську драматургію?

Кажуть, гірше за поезію на українському книжковому ринку продається тільки драматургія. Бо це, мовляв, не зовсім література – такий собі напівфабрикат для театру, текст-заготовка, яка все одно має народитися вдруге, на сцені.

Ірина Забіяка. Фото з фейсбука авторки

Між тим, драматичні тексти прославили, наприклад, Вацлава Гавела задовго до того, як він став політиком і президентом. Українські глядачі й читачі могли переконатися в якості та позачасовій актуальності його тексту, наприклад, завітавши на виставу «Санація» до Національного театру імені Івана Франка (постановка Бржетіслава Рихліка, за підтримки Чеського центру в Києві, прем’єра – червень 2016 року). У Театрі на Подолі можна подивитися не менш позачасову та актуальну «Матір» Карела Чапека (постановка Ігоря Матіїва, прем’єра – травень 2017 року). Часом і сучасні, молоді автори потрапляють на українську сцену, як-от у випадку вистави «Люди», яку грають у львівському Театрі Лесі Українки за п’єсою Моніки Каньової (постановка Василя Колісника, прем’єра – червень 2019 року). Проте видавати перекладні драматичні тексти у формі книжок, а не лише матеріалів до вистави, справді не поспішають. Заперечити це взялося Видавництву Анетти Антоненко, заснувавши серію #особливі прикмети. У серії буде представлено 10 текстів сучасних європейських драматургів, присвячених темі ідентичності. Серед них і текст чеського автора Мілана Угде «Диво в чорному будинку» (переклад із чеської – Лідії Кіцили).

Мілан Угде. Диво в чорному будинку / Пер. із чеськ. Лідія Кіцила. – Київ: Видавництво Анетти Антоненко, 2020

П’єса написана 2005 року, вона отримала премію Альфреда Радока як найкраща чеська п’єса у 2007-му. Авторське визначення жанру – комедія, критики і читачі додають – чорна. Навряд чи ви будете захлинатися від сміху, читаючи чи споглядаючи виставу. Проте гірка посмішка, від упізнавання й розуміння, точно з’явиться на вашому обличчі. Чеські читачі порівнюють враження від читання із «сипанням солі на відкриті рани», тож якщо хочете дізнатися трохи більше про болючі місця чеської ідентичності ХХ століття – не пропустіть цієї книги.

Таким болючим місцем досі лишаються питання, які гостро поставила Друга світова війна, як-от: чи може національність бути смертельно небезпечною ознакою? Чи відповідають діти за батьків – а за зраду батьків? Чи можна купити щастя – а життя? Якими принципами не можна поступатися? І хто насправді мій друг – той, хто в цьому запевняє, чи той, хто приходить на допомогу в тяжку для мене хвилину? Питання стають гострішими, якщо їх ставлять члени власної родини. І ще гострішими, якщо на них уже не можна не відповідати.

Окрім людських персонажів – членів однієї родини, активним учасником дії в п’єсі є також дім, функціоналістична вілла. Стиль, який став окрасою Брна – рідного міста Угде – і прославив його на весь світ, тісно пов’язаний із добробутом Чехословаччини 1920-30-х років. Проте дім уже багато пережив – жахіття війни, коли він міг, але не став порятунком, часи комуністичних репресій і дисидентства, зміни, що прийшли у 1990-ті. Він бачив багато, аж так, що міг би свідчити в суді, за чи проти окремих персонажів, своїх мешканців. Проте на такий суд його ніхто не запрошує.

Забагато питань, точок зору, виправдань, вагань, звинувачень – комунікація, діалог, розуміння у творі стають просто-таки фізично неможливими. Так жанр, який призначений для говоріння, проговорювання, розкриває нездатність людей домовлятися, а не лише говорити. Текст також рясніє посиланнями на інші явища культури 20 століття, що ніби підтверджує його готовність шукати відповіді на складні питання і заразом неможливість їх знайти.

Персонажі блукають, виходять і повертаються, вносять і виносять предмети, ремонтують, ламають, чекають, вирішують і різко змінюють думку. Майже ніхто з них не діє, вони лише рефлексують. А та, котра діє, навіть викликає нелюбов і гнів. Це про ідентичність сучасної людини? Не знаю, можливо. Бо ж фінал, як ведеться, лишається відкритим. До інтерпретацій і читацьких відгуків.

Оригінал статті на ЛітАкцент: Що ми знаємо про чеську драматургію?

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Продовження попаданки!

Усім привіт! 

Оновлення книги Академія дружин драконів вже на сайті! 

 

                        Запрошую до прочитання 

поціновувачів фентезі,

Досьє на персонажа

Ім’я: Белла

Фамілія: Франкс

Рід: Франкс

Країна: Україна (перебування в цей момент)

Вік: 16

Ріст: 165 см

Характер: хитра; весела; вигадлива.

Родичі: Ян Косориконіг – зведений брат ; Ольга Косориконіг – опікун.

Сильні

Не варто проходити повз)

Ваша підтримка дуже важлива для мене)Підтримайте мене та цю книгу)І деякий подарунок для вас)

Няня по зальоту

Оце я потрапила! Так, саме такі думки завітали до мене в голову, коли я дізналася, що мені доведеться підміняти

Я теж хочу собі принца!

Привіт всім) Останнім часом мене тягне на історії про королівства)) Як тільки я дочитала до останньої випущеної глави книжку Юліанни “Та єдина, яку він шукав”, то одразу почала шерстити букнет на ще щось подібної тематики

Нова обкладинка та трішки перчику)

Слава Україні! 

Шановні читачі, хочу повідомити, що історія

“День студента”

отримала нову обкладинку! Ось так вона виглядає зараз)  

Також хочу поділитися враженнями про книгу, яку нещодавно почала

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"