Що мене дратує, як незрячу читачку?

Всім привіт! ?

Пишу це не для того, щоб когось образити, а щоб звернути увагу на речі, які часто бачу в книжках.

Сьогодні хочу сказати, що мене дратує в книгах із незрячими персонажами.

1. Коли вживаються слова “сліпий”, “сліпа”, “сліпі”, “інвалід” — і при цьому не пояснюється, що ці слова можуть бути некоректними або образливими.

2. Коли персонаж зовсім не самостійний, тобто його всюди водять, він не може сам справлятися в побуті, не може сам кудись піти.

3. Коли автори не знають або ігнорують те, що вже давно існують програми на смартфонах, комп’ютерах і планшетах, які озвучують усе, що написано на екрані ? Тому не обов’язково користуватися кнопковими телефонами чи постійно просити когось зробити щось за персонажа.

4. Коли постійно підкреслюють, який він “особливий”, бо так добре сприймає світ. Це дуже дратує.

5. І ще мене неймовірно дратує, коли персонажам повертають зір. Може, це звучить різко, але я не розумію, чому не можна залишити героя незрячим? Невже для щасливого фіналу обов’язково потрібно, щоб він почав бачити? ? Я розумію, коли це справді потрібно для сюжету, але коли це є майже в кожній книзі — це вже дратує.

Не хочу, щоб автори, які це прочитають, передумали писати про незрячих персонажів. Навпаки — пишіть. Просто перед цим раджу більше дізнаватися про нас та інших людей з інвалідністю, щоб бути впевненішими в тому, про що ви пишете ✍️