Ща#8 Про початки… і кінцівки

Ща#8 Про початки… і кінцівки

Ща#8 Про початки… і кінцівки

Доброго вечора, дорогі читачі, сьогодні знову рубрика для потеревенити, і раз у нас початок року, то буде вона про початки)

Не можна судити книгу за одним початком, кажу собі я щоразу, починаючи читати щось нове (і намагаюся забувати цю фразу, починаючи писати щось нове). Мені траплялося безліч чудових книг, які не захопили з першої сторінки, але за кількасот сторінок безповоротно закохували у себе. Бувають такі книги – їх варто розсмакувати.

 

Але бувають і такі початки, через які, ну хоч вбий, а читати далі не можеш. Для мене це, наприклад, якщо книга починається з опису спальні/кабінету/широкого поля (це як мем з серії «як не варто робити», але хто ж ним не грішив на початка́х?))). Або ж коли на двох перших сторінках герой вміщує переказ усього свого попереднього життя. Або коли герой прокидається, дивиться у дзеркало, йде у ванну… «Стартуй відразу», – колись слушно порадили брати Капранови, коли прийшли в університеті на лекцію нашого курсу розповідати про письменство. За роки читання й писання переконалася, що починати дійсно потрібно з суті, а не ліричних відступів. Але й не з сумбуру. Бо навіщо взагалі далі читати про героя, про якого уже з першої глави знаєш все?

 

Як читачка, я ще маю свої примхи – не люблю, коли книга починається з «Я…» (але одна з моїх улюблених книг, «Дама в автомобілі в окулярах і з рушницею» Себастьяна Жапрізо, починається фразою «Я ніколи не бачила моря»))) І діалоги з першого речення не надто люблю (але тут винятків сила-силенна, особливо, коли фраза одразу в суть))

 

Тому, як авторка, всіляко уникаю такого. Переглянула оце свої початки і зрозуміла, що з восьми книг тут лише одна починається діалогом. Роман «Сто мільйонів зірок для тебе», який зараз виходить, наприклад, стартує з фрази «Вказівний палець тремтів». Та найцікавішим зі своїх початків вважаю фразу «Сильвія має звичку брехати раз у день» з книги «Благе діло гріх»… До речі, початок нової книги, за яку взялася, звучить так: «Коли у твоєї мачухи купа родичів, найчастішим проханням до тебе буде:…»

 

А взагалі, якщо чесно, я затіяла цей пост для того, щоб розповісти не про початки, а про кінцівки. Тому, що роман «Сто мільйонів зірок для тебе» вийшов на фінішну пряму – залишилося чотири глави, які вийдуть у наступні чотири дні. Тож у середу, 13 січня, можна чекати фіналу! Якщо ви досі відкладаєте читання, то саме зараз час почати, щоб фінішувати зі всіма)) Запрошую!  

 

п.с. А наскільки важливий для вас початок твору, дорогі читачі?) Як починаються ваші улюблені книги?)

Оригінал статті на Букнет: Ща#8 Про початки… і кінцівки

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

До уваги читачів, авторів-початківців й не тільки!

Допоможете мені – допоможу Вам;) 

Гадаю, багатьом на сайті відомо, як важливо авторам-новачкам знати, що думають читачі з приводу їхніх творів, бо ж тільки таким чином можна з’ясувати, як діяти далі, аби твір набрав популярність.

Любителям історичних романів

Друзі, хочу запросити всіх читачів, котрі полюбляють книги історичної тематики, але для яких у той же час важливо, щоб твори були динамічні і  не нудні – зазирнути на сторінки мого роману “Тисячу років тому”

Хочу

Троянда кохання. Новинка 2021

Перший анонс у 2021 році!

Пропоную одразу перейти до суті))

Прем’єра нової книги у 2021 році вібудеться 24 лютого

Назва: “Троянда кохання” (троянда тут не просто так, а чому дізнаєтеся читавши книгу;)

Жанри: сучасна

Роздуми про 69

Коротше, моя цифіра, магічні 69 з усіх сторін)) зникла))

Я вже, грішним ділом, подумав на мене злі божества анафему наслали. 69 зі мною були ледь не пів року)) дякую вам всім сердешно.

Так от я ж давай мозковий штурм і вийшло

Російські письменники були свідками Української революції 1917–1921 років

Історія останніх 100 років хоч і була нібито недавно, але досить сильно спаплюжена радянською цензурою та пропагандою. Мало хто в СРСР наважувався відверто писати про побачене та почуте в ці буремні рок

Перейти до блогу