Школа молодого автора: участь у конкурсах

2021-01-26 19:50:09 Мар'яна Доля

Школа молодого автора: участь у конкурсах

Привіт!

Не секрет, що нині проводиться велика кількість різноманітних конкурсів для авторів різних жанрів. У нас на Букнеті також на сьогоднішній день триває два конкурси: “Кохання не купити” (для авторів любовних романів) та “Супергерой поруч” (для авторів фентезі). Хто ще не знає про них і захоче взяти участь – то перейшовши за посиланням, знайдете й умови конкурсу, і зможете подати заявку.

А зараз я б хотіла запросити всіх наших авторів до розмови, чи варто брати участь у конкурсах, як це робити грамотно, і яких помилок при цьому варто уникати. Для цього я зібрала кілька суджень, які прочитала в коментарях під оголошеннями про конкурси в мережі Фейсбук.

1. Треба брати участь у абсолютно всіх конкурсах, десь та й пощастить.  Така думка зустрічається дуже часто, особливо у авторів-початківців. Бажання заявити про себе дуже сильне, амбіції зашкалюють. І ти подумки вже бачиш себе на вершині п’єдисталу та в’їжджаєш на золотій колісниці на вершину Літературного Олімпу. З такими думками автор біжить писати одночасно десяток творів: і наукову фантастику для одного конкурсу, і дитячу казку для другого, і вірш для третього, і  краєзнавче дослідження для четвертого… Так і хочеться крикнути: зупиніться! Знаєте, є така народна мудрість: за двома зайцями поженешся – жодного не спіймаєш. А якщо зайців водночас десяток – то шансів стає ще менше. Якщо вам потрібно за короткий проміжок часу створити з нуля багато різножанрових творів, то ви в результаті розпорошитеся і жодного з них не напишете якісно.

Хтось мені закине – і це пише авторка, яка сама бере участь відразу в двох конкурсах з трьома книгами? Так, це правда, каюся)) Але до того я йшла тривалий час і виробила в собі навик одночасного написання кількох творів. І все одно, хоч і навчилася таке робити, це до біса важко! Ось останні дні я завершувала роман “Два життя”, і внаслідок чого кілька днів не давала оновлення “Містянки”, і за цей час книга добре посунулася вниз у рейтингу. Так завжди – на чомусь одному концентруєш увагу – інше незмінно буде страждати. Сподіваюся, читачі мене вибачать, надалі в мене залишилося тільки два конкурсних твори. і вони вже оновлюватимуться  вчасно.

А взагалі моє резюме таке – моніторити всі конкурси, які проходять в Україні не тільки можна, а й треба! Це зручно зробити, підписавшись на відповідні групи в соцмережах, наприклад, у своїй  спільноті “Читацький клуб Мар’яни Долі” я регулярно розміщую інформацію про різні конкурси, які тільки знаходжу на просторах інтернету. Отож, в конкурсах брати участь треба, але тільки тоді, якщо їхня тема вам близька ( наприклад, ви пишете в тому жанрі, який пропонується учасникам). Або ж ще краще – у вас вже є готовий твір, який можна подати під цей конкурс. Не варто надсилати твори на регіональні конкурси, якщо там вказано, що участь беруть лише жителі такого-то міста чи області, а ви такими не є. Також, на мою суб’єктивну думку, не варті уваги конкурси, де автори в результаті отримують лише грамоту і можливість видати свій твір у якійсь збірці чи журналі, попередньо за це заплативши. Це всього лиш маркетинговий хід – вітаємо, ви переможець, а тепер платіть нам гроші. щоб ми взяли ваше оповідання до свого журналу. Хіба що ви готові просто таким чином потішити своє самолюбство, а реально ці конкурси взагалі конкурсами не є. 

Хоча навіть перемога у досить престижному конкурсі зовсім не значить, що тепер за вами будуть бігати видавці і навперебій пропонувати контракти. Свого часу я стала переможцем конкурсу “Гранослов” і отримала в подарунок друк своєї книги за кошти видавництва. Також варті уваги конкурси, де є якісь грошові призи. А якщо вам за вашу роботу подарують журнал чи брошуру з творами попередніх учасників, за доставку якої ви ще й заплатите зі своєї кишені… я б у такому конкурсі брати участь пошкодувала часу і сил. 

2. Конкурси – це дуже складно, така купа вимог, нічого не розумію в них. Насправді, всі умови ( принаймні у конкурсах на Букнеті)  досить прості. Якщо ви й так регулярно тут пишете. то це взагалі зручно – водночас пишете твір на конкурс і вивчаєте думку читачів, можете, керуючись їхніми порадами, на ходу вдосконалювати його)) Головне – правильно розрахувати свій час, щоб вписатися у терміни.

Але навіть якщо ви не встигнете дописати твір до завершення конкурсу – то все одно виграєте те, що у вас буде читацька аудиторія ( бо ніде правди діти – конкурсні твори краще читають, ніж просто розміщені на вашій сторінці). Плюс – цінний досвід для майбутніх конкурсів ( бо ви вже знатимете, яких помилок варто уникати).

Крім цього – редагуйте, редагуйте і ще раз редагуйте! Не женіться за кількістю знаків, “забиваючи” на якість тексту. Бо зараз читаю деякі конкурсні романи і бачу масу помилок. У мене самої трапляються і помилки, і одруківки, але перед тим, як відправляти вже завершену книгу на конкурс, я сідаю, уважно перечитую її. озброївшись словниками, і правлю)) Не шкодуйте на це часу! 

3. Я не знаю, як написати синопсис. Це слово багатьох лякає. Ну, не вчили нас у школі й вузі це робити ( хіба хто навчався на творчих спеціальностях). Але, якщо ви збираєтеся стати справжнім письменником, із синопсисом потрібно бути на “ти”. Бо його вимагають в обов’язковому порядку як організатори конкурсів, так і видавці. 

 

Що ж таке синопсис? 

 

По суті, цей короткий виклад історії, про яку ви написали книгу. Причому зверніть увагу, не переказ, а виклад. Переказ – це перерахування основних подій від прологу до слів “кінець”. А виклад – це творчий аналіз твору. У нього включаються не лише подієві моменти, але і суть обстановки і ідеї, суть конфлікту і інтриги, а також суть значущості головного героя (чи декількох). 

 

Об’єм синопсису має бути невеликим. Ніхто не розбиратиметься в хитросплетіннях авторської інтриги, викладеної на десяти аркушах.

 

Об’єм викладу вашої історії не повинен перевищувати двох сторінок, або 4000-5000 знаків з пропусками. А чим він меншим вийде – тим краще. Головне, щоб синопсис відбивав суть історії. Для цього варто дотримуватися нескладних правил:

 

1. Виклад – в теперішньому часі і від третьої особи, навіть якщо ваш роман написаний від першої особи.

 

2. Стиль – публіцистичний, пропозиції – місткі і короткі, гумор, сарказм або іронія – не доречні, вказівки на вашу геніальність – теж.

 

3. У тексті синопсису важливо коротко відповісти на наступні питання :

 

про що історія; 

 

хто головні герої і які їх особливості; 

 

у чому конфлікт; 

 

яка мета героїв і чому вона така;

 

у якому світі відбуваються події.

 

4. Зайві подробиці, так само як і авторські емоції, – виключені. Голі факти, розказані просто і безпристрасно : наприклад,народився незвичайним серед простих людей – встав на шляху у лиходія – переміг зло – одружився – помер у старості в оточенні онуків. І все.

 

5. Обов’язково чітко змалювати кінцівку, а за наявності продовження книги – вказати на нього і позначити коротко, що герой має намір робити далі.

 

6. У синопсисі ( якщо ви надсилаєте його в видавництво) також важливо вказати ваші ПІБ і контакти, назву книги, яка це книга в циклі, позначити жанр і бажано – видавничу серію, на яку ви націлювалися.

 

7. Якщо зустріли слово “синопсис” на сайті видавництва, не поспішайте шукати інформацію в Інтернеті. Уважно вивчіть сайт і спочатку пошукайте вимоги на місці, бо для різних видавництв вони можуть відрізнятися. 

 

Особисто про себе можу сказати. що писати синопсис досить складно, адже потрібно вичленити з твору все важливе і потрібне і разом з тим уникнути багатослівності і нагромадження подробиць. 

 

Мені сподобалося, як про написання синопсису сказала письмениця Дарина Гущина: “Незнайомій людині подробиці не потрібні. Редактор – це ваш потенційний працедавець. І синопсис – це, по суті, резюме, яке ви відправляєте на здобуття посади при працевлаштуванні. Коротка і містка схема вашого життя, дивлячись на яку працедавець скаже – “Підходить”. А коли ви складаєте резюме – то абстрагуєтеся від непотрібних деталей на зразок пікніків на природі і любові до риболовлі, вірно? Так при написанні синопсису максимально абстрагуйтеся від подій історії і емоцій, який вона викликає.

 

І напишіть його так, щоб редактор сказав: “Підходить” – і взявся за читання роману.

 

І пам’ятаєте: змальовуючи суть історії, редактора – як і будь-якого читача – треба зацікавити! Спробуйте знайти у своєму творі те цінне і важливе, чого більше немає ніде. І не забудьте побіжно про цю особливість згадати. Але – тільки побіжно. Читати просторі міркування, написані на “простирадлах” нікому нецікаво…

 

Ось тут ще є гарний блог Світлани Овчіннікової, де можна більше дізнатися про написання синопсису. 

 

А ви берете участь в конкурсах? Які маєте успіхи? Діліться секретами і лайфхаками в коментарях))

 

 

Оригінал статті на Букнет: Школа молодого автора: участь у конкурсах