Меню

Шабаш на Лисій горі – День 15

Букнет Шабаш на Лисій горі – День 15

Шабаш на Лисій горі – День 15

Дещо є в минулому наших гостей на Лисій горі таке лячне, що і досі не полишає їх і явилося разом з ними на наш невеличкий івент. Вмикайте свої камери – і може, вам вдасться  зафіксувати щось справді жахливе в уривку “ДЕМОН СТРАХУ” від ЯРИНИ МАРТИН.

Голова боліла все сильніше. Легкими рухами пальців Василь промасував скроні. Поглянувши на годинник, попрямував в сторону підсобних приміщень.

Нарешті перерва на обід! Поки йшов коридором, сперечався сам з собою та робив ставки на те, як скоро ця робота його доконає. Коли наймався охоронцем, думав, що охоронятиме людей. Хто ж знав, що стерегти доведеться здебільшого їжу, та ще й від тих, хто не може її купити. Після всього, що він пережив, це здавалося недостойним. Та вибору не було. Він повинен був влитися в цей світ. Нічим не виділятися. А для цього потрібна робота. Чим менш примітна, тим краще. Шум, метушня, це жахливе пищання касових апаратів завжди дратувало.

Сьогодні його організм відмовився терпіти знущання і відгукнувся нестерпною мігренню. Так бувало. Хоч пройшло вже п’ять років, а приступи подолати так і не вдалось. Сили небесні! Та йому лише недавно виповнилось тридцять. Якщо добре придивитись, можна було помітити всього кілька сивих волосків поміж все ще темного, злегка хвилястого волосся. Та інколи Василь відчував себе справжнім стариганом.

Він зайшов на кухню для персоналу та включив чайник. Дістав з кишені навушники. Подумки подякував розробникам за блютуз-технологію, бо розплутувати старі, шнурок яких постійно скручувався в кишені в клубок, було б зараз не сила. Приєднав до телефону. Доторкнувшись до екрана, вибрав музичний додаток. В вухах залунали звуки природи.

Спочатку було важко звикнути до цього всього. Там, звідки він родом, подібних технологій не було. Відкинувся на спинку крісла, бажаючи розслабитись під заспокійливий спів лісових птахів, але планам не судилось здійснитися. Тільки попереду відсутністю головного болю замаячіла нірвана, різкий дотик до плеча повернув на грішну землю. Старі рефлекси включились і запрацювали самі собою, Різко схопив долоню, що так невчасно перервала його медитацію, і викрутив зап’ястя. Вигук болю привів його до тями. Василь послабив хватку, а коли обернувся і впізнав свого напарника, повністю відпустив руку чоловіка.

– Вибач. Не підкрадайся більше так. Налякав мало не до смерті.

Стало соромно. Слід нарешті перестати чекати небезпеки на кожному кроці. В цьому світі демони не ховаються за кожним поворотом. За весь час, що він тут, можна вже було б звикнути до мирного життя. В нього навіть майже вийшло. Знайшов житло, знайшов роботу. Навіть стосунки з дівчиною спромігся збудувати. Хороші стосунки, потрібно сказати.

Та іноді бували миті, як от зараз. Колишнє життя пробивало шпарину в цьому показному спокої та намагалось прорватися назовні. Як далеко б він не ховав спогади про своє минуле, як далеко би не втікав, вони назавжди залишаться з ним.

Напарник показово потрусив зап’ястям, але все ж заварив собі чаю і всівся рядом за столик. Коли ж прожував принесений з собою обід, уже й забув за недавній інцидент, бо безцеремонно сунув йому просто під ніс свій телефон, на якому відтворювалось відео з ютуба.

– Ей, поглянь на це! Знаю, ти любиш всякі містичні штуки, а ця хрінь реально стрьомна! Цілий день сьогодні в топах.

В іншому випадку Василь обов’язково проігнорував б напарника, але все ще почувався винним, тому вирішив глянути що там. На екрані з’явилась дивна постать. Плащ з капюшоном закривав обличчя та приховував фігуру, однак око все одно вловлювало щось незвичайне і від цього кров стигла в жилах. Вся справа в пропорціях. Надто широка голова. Вищі сили, як він надіявся, що під каптуром там капелюх, а не те, що він подумав! Постать тим часом наближалась до камери. Напереріз їй вискочив хлопець.

“Класний плащ, чувак!” – він підняв великі пальці вгору, виражаючи захват.

Далі все сталось миттєво. Фігура, що була кроків за десять, якось раптово опинилася поруч. Обхопила голову хлопця руками. Здавалось, наче то не пальці були, а електричні проводи, бо з них посипались помаранчеві іскри. Хлопець закричав, а потім впав, як підкошений. Ще мить, і постать зникла.

Почувся крик оператора. Картинка змазалась, світ перевернувся. Тепер мало що можна було зрозуміти через різкі рухи камери. Все ще іскрило помаранчевим. Замість того, щоб відбиватись, чоловік навів камеру на свого нападника. Всього на секунду, та Василь зміг його роздивитись. Під каптуром він побачив те, чого так боявся – полум’яний погляд і широкі, вигнуті роги. Він побачив демона. Його серце на секунду зупинилось, а потім почало битися в шаленому ритмі, розганяючи по тілу адреналін.

– Як гадаєш, навіщо стільки спецефектів? Може то новий бойовик знімають? – продовжував теревені напарник, не помічаючи його стану.

Якби ж це справді була постановка! Василь навіть ущипнув себе, щоб перевірити, чи часом не заснув. Біль відчувається по-справжньому – значить не сон. Минуле зрештою його наздогнало.

Твір також можна знайти на Інстаграм каналі @u.krisli (тисніть, щоб перейти за посиланням), у групі Book Майстерня на Фейсбуці, а також у групі Кубло химер і на Телеграм каналі Book Майстерня.

Оригінал статті на booknet.com: Шабаш на Лисій горі – День 15

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення