Чому фентезі зараз читають менше — мої спостережен

Останнім часом я все частіше ловлю себе на думці, що фентезі на Букнеті читається не так активно, як хотілося б. Не скажу, що його не читають зовсім — ні. Але якщо порівнювати з драмою, реалістичною прозою, історіями про війну, біль, втрату й кохання — фентезі ніби опинилося на другому плані.

І це не скарга. Це спостереження.

Я дивлюся на статистику, на реакції читачів, на коментарі — і бачу одну річ: читач зараз шукає максимальної близькості до реальності. Йому важливо впізнати себе. Свої страхи. Свій біль. Свої сумніви. А фентезі, як жанр, для багатьох усе ще асоціюється з втечею — з вигаданими світами, де можна сховатися від того, що відбувається навколо.

Але парадокс у тому, що сучасне фентезі давно не про втечу.

Воно про вибір. Про жертву. Про ціну сили. Про темряву всередині людини. Просто ця темрява подається через інші образи — магію, монстрів, інші світи. І, можливо, саме це зараз робить жанр складнішим для масового читача: щоб побачити правду у фентезі, потрібно трохи зупинитись і вдивитись.

Я також помітив ще одну річ.
Фентезі вимагає уваги. Воно просить часу: щоб розібратися у світі, правилах, іменах, міфології. А сьогодні багато хто читає між повітряними тривогами, новинами, втомою. У такі моменти легше відкрити текст, де все знайоме з першого абзацу — квартира, війна, стосунки, біль, тиша.

І все ж я не вважаю, що фентезі програє.
Я думаю, що воно чекає свого моменту.

Бо коли реальність стає надто прямою, надто важкою, люди знову починають шукати мову символів. А фентезі — це саме мова символів. Це спосіб говорити про те, про що іноді неможливо сказати прямо.

Можливо, зараз фентезі на Букнеті не в топах.
Але я бачу інше: ті, хто його читає — читають уважно. Вони лишають глибші коментарі. Вони повертаються. Вони відчувають.

І для мене, як автора, це важливіше за сухі цифри.

Я продовжую писати фентезі не тому, що воно “краще заходить”, а тому що це мій спосіб говорити з читачем. Про страх. Про темряву. Про світло, яке не завжди видно, але яке все одно існує.

Можливо, фентезі зараз читають менше.
Але ті, хто його відкриває — зазвичай шукають не просто історію.
Вони шукають сенс.