Меню

Чому персонажі нам цікаві

Букнет Чому персонажі нам цікаві

Чому персонажі нам цікаві

Читачі часто відмічають у моїх творах “цікавих і різноманітних персонажів, які легко запам’ятовуються”.

Я знову вирішила проаналізувати, що ж саме робить моїх персонажів цікавими.

1) Описи зовнішності та фізичних особливостей

Зустрічають по одягу, так? Зовнішній фактор відіграє величезну роль у сприйнятті людини, що б ми там не казали. Очі нам дані для того, щоб бачити. Тож навіть коротенький опис зовнішності героя допомагає читачеві уявити і запам’ятати його.

 

Однак гармонійно вплести його в канву художнього твору інколи досить складно, особливо якщо мова йде про твори написані від першої особи. Людина, яка зненацька розповідає про свої “звабливі карі очі” або ж “м’які хвилі волосся” справляє враження, як мінімум, самозакоханої особистості.  На щастя, я від першої особи не пишу, але в оповіданні від третьої особи також є підводні камені.

 

Перше правило, яким я користуюся описуючи зовнішності – я намагаюся обрати лише цікаві риси, якусь родзинку.

 

Ну от, наскільки цікаво читачеві знати колір очей героя? Не дуже, скажемо відверто. Давайте зізнаємося, ми не завжди помічаємо колір очей людей, з якими спілкуємося кожного дня, тому що це ніяким чином не впливає на наше сприйняття людини. Тому я уникаю згадок про очі в більшості випадків.

 

Звісно, якщо очі героя описуються в зв’язку з певним цікавим фактом, як от очі у Гаррі Поттера, які були такі ж зелені, як і у його загиблої матері, або ж фіалкові очі Дейнеріс з “Гри престолів”, які є визначною рисою її родини, тоді цей факт стає цікавим.

 

Що для мене є цікавими рисами? Такі, які впливають на формування думки читача про персонажа, його сприйняття. Наведу приклади.

 

Уривки з книги “Хайгейтський привид”

 

“Навіть під сходами у цьому благодійному Вавилоні жила сім’я: місіс Кокс з розпашілим червоним обличчям і цілий виводок надокучливих дітлахів. Коли Кассандра зайшла у передню, ця огрядна жінка прала руду білизну у брудній воді, яка і вулицю не відмила б від кінського навозу, не кажучи вже про одяг. Здається, в тій воді вже встигли помитися всі мешканці будинку. В приміщені стояв нестерпний кислуватий запах ношеного спіднього, яке замочувалося у чані.

– Привіт, квітко! Давай мені своє барахлішко. Я і тобі виперу. – Місіс Кокс дмухнула на довге пасмо волосся мишачого кольору, яке звисало їй поперед очей.”

 

Уривки з книги “Голоси за стінами”

 

“Арті Флетчер, чоловік, срібні вуса якого пожовтіли від цигарок і за формою нагадували підкову, з усіх присутніх найбільше уваги приділяв барному столику. Молодший лакей спершу намагався обслуговувати гостя, але полишив спроби після того, як Арті відмахнувся від нього рукою. Його права рука тремтіла від ревматоїдного артриту, але він все ж з неймовірною точністю снайпера справлявся з карафками і келихами.”

 

Важливо пам’ятати, що всі згадані автором риси героя впливають на сприйняття його читачем, а також на створення атмосфери у творі. Тож, якщо автор хоче, щоб певний персонаж справляв негативне враження, треба добирати відповідні риси, які допоможуть створити його.

 

Також, важливий факт – не звалювати усі деталі опису персонажа на голову читачеві при першому знайомстві одним нескінченним потоком. Щось можна вказати одразу, інші цікаві деталі залишити на потім, тому що в реальному житті ми часто звертаємо увагу на окремі найяскравіші риси при першому знайомстві, а вже при подальшому спілкуванні розкриваємо інші.

 

2) Поведінка і дрібні дії

 

Для повної картини недостатньо лише зовнішності. Я перефразую, зовнішність важлива для спонукання фантазії читача, але вона зовсім не головна. Людей і їхній характер визначають їхні дії та вчинки, а також рухи і поведінка. Я вже писала в попередньому блозі, що в світі книги все має рухатися, діалоги не можуть відбуватися у вакуумі, герої, як і реальні люди мають робити щось: прочиняти холодильник, годувати канарейку, збирати на палець порошинки на поверхні столу, міняти лампочку. Але нам не цікаві будь-які дії заради самих дій. Нам цікаві ті дії, які визначають саме цього персонажа, як певну особистість.

 

Уривок з книги “Невідомий кордон”

“То була задушлива кімнатка, в якій вочевидь вечірки переходили на наступний рівень – з однієї з щілин деформованого шкіряного дивану стирчали шовкові жіночі трусики.

– Маю одразу сказати, що я вражений, – хлопець з пірсингом обвів Едварда з ніг до голови. – Та ти ж втілення самого диявола! Гарно доповниш клуб!

Він хихикнув. Едварда не зворушив цей комплімент. Хлопець зняв з язика крихту тютюну.

– То що треба робити? – Едвард сам того не помітив, як склав руки за спиною, наче знову опинився в армії і отримував вказівки від лейтенанта Фрейзера.”

 

Уривок з книги “Голоси за стінами”

 

“- Не очікував, що знайдеться ще один відчайдух, окрім мене, хто наважиться на прогулянку в такому місці. – Незнайомий голос пролунав за її спиною. Кассандра здригнулася, раптом вирвана з роздумів, і озирнувшись, побачила молодого привабливого чоловіка. Одна його рука – в кишені, інша тримала цигарку. Кассандра одразу ж впізнала тип чоловіків, до якого він належав: в очах його грала глузлива іскорка, іронія в словах, посмішка в одному куточку його вуст, і обізнаність в речах, котрі не обговорюють у пристойному суспільстві.

– Я наважилася на цю прогулянку, щоб побути одна. – Кассандра відвернулася, примружуючи очі від вітру.

Чоловік наблизився, витлумачивши завуальоване “ні”, як очевидне “так” – ще одна риса чоловіків, як він.”

 

3) Наділяю персонажів інтересами

 

Важко уявити собі людину, яка аж зовсім нічим не цікавиться, хай то будуть книги або горілка – кожному своє. Інтереси роблять персонажів більш схожими на реальних людей. Але їх також треба добирати у відповідності до того враження, яке герой має справляти на читача.

 

Уривок з книги “Голоси за стінами”

“До вітальні повернулися чоловіки на чолі з лордом Данстаном, котрий саме розповідав щось з пихатим виглядом. А коли він наблизився до висувної вітрини під склом, у Кассандри не залишилося сумніву, про що саме йшла мова, бо всі гості Какстона, без виключення, долучалися до цієї демонстрації.

– Цих красенів я привіз з Індії та Філіппін. – Лорд Данстан висунув полицю вітрини, яка слугувала останнім місцем спочину для значної колекції жуків.

Великі та малі, фіолетові та зелені, з гіллястими та гострими рогами, крилаті та повзучі, десятки екзотичних жуків і метеликів були пришпилені до оксамиту під склом. Раніше кожен гість міг милуватися колекцією у Великій вітальні, та Лідія не витримала постійної присутності поряд з нею чогось більш яскравого і захопливого, ніж вона сама, тому їм знайшли скромніший прихисток, а на честь перемоги хазяйка дому повісила відвойованій території свій гігантський портрет.”

 

4) Думки персонажів

 

Думки моїх персонажів – це не мої думки. Вони не мислять так, як я, і я не вкладаю в їхні голови своє розуміння світу, інакше вони всі були б однакові і такі ж нудні, як і я))) Я не намагаюся через їхні слова і роздуми передати своє власне відчуття світу і життя. Коли автор дає персонажам право думати інакше, інколи навіть мати думку, яка може шокувати, тоді персонажі справді цікаві. Колись мені було особливо важко абстрагуватися від своїх героїв – вони всі були репрезентацією мене. Тому мої книги не були захопливими.

 

Особливо неспроможність автора абстрагуватися від персонажів боляче б’є по антагоністам. Скажемо відверто, себе поганим ніхто не вважає. А якщо в кожному персонажі бачити себе, то як тоді можна написати гарного злодія? Як можна написати реалістичного, не картонного Гітлера, якщо всі персонажі в книзі, в тому числі і антагоніст, – це різні личини самого автора?

 

Я особливо люблю писати тих персонажів, які зовсім на мене не схожі. На диво, їх мені писати найлегше, бо мене не обмежують спроби осмислити життя, так як зробила б це я. Візьмемо мого улюбленого Едварда Ханта з книги “Невідомий кордон”. Це брутальний чоловік, військовий у минулому, жорстокий і цинічний. Зі мною у нього мало спільного, – хіба що, почуття гумору.

 

“Едвард стояв і витріщався на канделябр, який замість того, щоб звисати зі стелі, стирчав з підлоги в холі стильного закладу якогось там Веліала, до якого вони завітали одразу ж після візиту до полковника Даміра.

Тут все було чудернацьке: столик дивної форми, якась екзотична і небезпечна на вигляд рослина в горщику, сучасний живопис, дивлячись на який не розумієш, ти бачиш там огидний баклажан чи чиюсь мармизу. Едварда дратували люди, які намагалися продемонструвати свій складний внутрішній світ через картини і столики.”

Світогляд Едварда, його сприйняття мистецтва, – це не те, з чим я обов’язково погоджуюсь.

Відгуки на роман “Голоси за стінами”

Maria Drogomyretska  Такі цікаві персонажі, гострий розум та висновки детектива!!!

Moonraise Darkness Надзвичайно вдало описані нові персонажі в цій частині – не дивлячись на те, що їх багато ще й з іноземними іменами (ще й кожен по-своєму підозрілий)), але завдяки таким описам усі легко запам”ятовуються).

Відгуки на роман “Маена”

Оксана Кириченко (Aillin Ai) Усі персонажі книги живі, реалістичні, у них є свої вади і свої чесноти, вони припускаються помилок і стають чиїмось героями. Кожний персонаж проживає свою роль, розвивається, змінюється під впливом обставин – немає тієї стагнації, чи то навіть деградації, як часто буває в історіях. Немає суперменів, немає виключно добрих чи виключно поганих героїв. Це неабиякий плюс. Авторка залишає судження про персонажа на розсуд читача – сам думай, який він, сам спостерігай за ним, сам розмірковуй, як він вчинить далі.

Відгуки на оповідання “Шановний пане Лавкрафт”

Ярина Мартин Герої на висоті! Юнг з його невірою в неприродне і бажанням всім поставити діагноз. І Лавкрафт, який просто таки насолоджується своїми маленькими недоліками. Взаємодія цих двох вражає!

Міла Федорук Неординарні герої ;)))

Оксана Кириченко (Aillin Ai) Кінематографічно) Люблю таке) Персонажі – бомба!)

Ірина Ярошенко Персонажі дуже яскраві.

 

Сподіваюся, це був цікавий допис! Бажаю натхнення!

Оригінал статті на booknet.com: Чому персонажі нам цікаві

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення