Цікаві факти про “Зустрінемося у бібліотеці”

2021-01-19 14:15:20 Ольга Соул

Цікаві факти про “Зустрінемося у бібліотеці”

Вітаю! Зазвичай подібні блоги роблять про уже завершений твір, але я вирішила поділитися цікавинками саме зараз. Сюжет «Зустрінемося у бібліотеці» зародився у моїй голові ще до того, як я побачила конкурс «Кохання не купити», але, як завжди, у ході написання відбулися свої корективи, бо пишу я в режимі «надрукувала – виклала», тому за подіями й героями спостерігаю разом з читачами.

Факт №1. Святослав Гриневич мав бути жонглером з цирку, а не поліціянтом. Стільки разів запевняла себе, що не буду писати про правоохоронців, але щоразу вони (або військові, або юристи) з’являються у моїх книгах. Що ж сказати: так склалося історично.

Факт №2. Попри назву, епізодів, які відбуваються у бібліотеці, не так вже й багато, проте, на мій погляд, вони добряче вплинули на головну героїню – Марину.

Факт №3. Якщо не у бібліотеці, то де? Значна частина твору діється у заміському готельно-ресторанному комплексі, у якому засідає літературний клуб відомих письменників України. Я не слідкую за тим, чи практикують щось подібне сучасні літературні об’єднання, але, сподіваюся, що паралель зі світовою традицією, починаючи з модернізму, має бути відчутна. Хочу навести приклад з історії польського літературного процесу: у період Міжвоєнного двадцятиліття письменники часто збиралися на літературні кав’ярні, де читали свої твори, знайомилися з молодими талантами та дискутували на різні мистецькі та суспільно-політичні проблеми. На думку одразу спадає поетична група «Скамандер», які збиралися у кав’ярні «Під Пікадором» у Варшаві. До речі, Владислав Реймонд – один з польських авторів, які отримали нагороду Нобеля, взагалі мріяв, що після смерті його маєток стане творчим домом для літературних однодумців.

Факт №4. Хоч у тексті часто згадуються Спілка письменників, лауреати «Коронації слова», найвідоміші письменники України, але усі вони – вигадка, яка не має і малюсінького прототипу. Мені здається, що неетично було б вплітати сучасників у свою книгу.

Факт №5. Одне реальне прізвище на сторінках все ж можна зустріти, але це сталося випадково. Виявляється, мій Юрко Бойко має тезку – львівського мистецтвознавця. Перейменовувати героя не стала, але попередила читачів, що нічого спільного з реальною людиною він не має. Така проблема у мене траплялася неодноразово, адже імена персонажам я не підбираю, вони самі приходять у голову разом з сюжетною замальовкою. Певно, спрацьовує підсвідомість – не виключено, що колись я могла краєм вуха щось подібне чути й не згадати про це.

Факт №6. Я дуже люблю наш рідний фольклор та фразеологію, тому ледь не у кожній главі можна знайти фразеологізм чи характерне порівняння. А разом з ними рядками мандрують імена відомих письменників та літературні терміни. Дозовано, щоб не набридати тим, хто зайшов почитати про любов чи як спіймають злочинця.

Факт №7. «Зустрінемося у бібліотеці» для мене особлива, бо тут я спробувала застосувати прийом «тексту у тексті»: долучити перероблений фрагмент свого вірша, адаптувати свою стару новелу, написану ще у підлітковому віці, уже не кажу про вигаданий твір, за мотивами якого хтось переслідує одного з героїв.

Звичайно, розказувати ще чимало, але не хочу розкривати більшість карт одночасно. Усіх допитливих запрошую до прочитання. Не виключено, що ви знайдете факти, які ще не відкрилися самому автору.

Оригінал статті на Букнет: Цікаві факти про “Зустрінемося у бібліотеці”