Цікаві факти по книгу “Полювання на Місяць”№1

 Вирішила додати нову рубрику, де буде згадуватися щось цікаве з моєї книги.

  І перше це: те що в світі  “Полювання на Місяць” існують як янголи, так і демони. Але з демонами зазвичай в старі часи розбиралися не янголи, взагалі демонів настільки не чіпали, що вони знахабніли і почали лізти до сусідів з метою відібрати трохи територій чи когось зжерти. Жителі небес не лізли в життя Землі, поки там не з’явились люди.

 Ще на Землі жили до появи хомо сапієнс вільний народ, який потерпав від свавілля демонів і бездіяльності янголів. І тоді старійшини з вільних народів звернулися до своїх сюзників з Древньої Сіалії. Мов: – Бро, у нас тут кіпіш сусіди-вилупки влаштовують, допоможете?

 А сіальці: – Не питання, бро! Зустрічай зброю техноїдів класа: “Інквізитор”. Які так гарно розібралися  з нечистю та демонами. Що навели шороху навіть в Пеклі, ну занесло ШІ  космічного походження, ну буває. Що вже янголи занервували, щоб під шумок і їх не поперли зі світу. Але минулося. Зате як  інквізитори  зробили брудну роботу, то янголи з радістю приписали собі заслуги з винищення демонів. І так, коли люди з’вляться і в них зародиться цивілізація, вкоріниться помилкове твердженя, що янголи можуть подолати демонів. І це вони їх позаганяли в Пекло. А Інквізитори? А вони як зброя виконавшая свій обов’язок пішли на склади представників сіалії десь на їх базі Землі. До наступної потреби. Чи…поки люди не полізли куди не треба і одного не пробудили…чи не одного техноїда-інквізитора.

 ___________________

Цитата з книги:

 І от в небесах розкилися світові кола з яких випливли…наче щось схоже на чудернацькі кораблі, з яких вилетіли винищувачи.

 Віола сказала, що це прибули союзники з Древної Сіалії, вони прислали свою зброю, яка допомогла переломити хід війни і вільний народ отримав виплекану з таким болем перемогу.

 Тепер в мене очі на мокрому місці, довелося їх поспішити витерти, щоб не засмутили Віолу, яка здавалося не змарніла, напрочуд її посмішка стала ширшою, а в очах палало полум’я.

– Шкода, що зараз наш народ втратив зв’язок з Сіалією, можна було б знов попросити в них зброю, щоб вигнати людиськ з наших земель, – тяжко видохнула Віола.

 Я хотіла сказати малій мавці, що війна, то погано – вона несе тільки сльози, пролиття крові, та руйнування. Але я згадую, що саме люди більш за все це діло полюбляють і саме в людей найбільша кількість зброї для руйнувать.Так що я обурено відкрила рот і закрила. Присоромлена тим, що поки що мені нічим виправдати людство. Так, є якійсь намагання покращити стан планети, але вони занадто повільні, все ж швидше людина руйнує, ніж відновлює.

 Я тяжко видохнула, охопив в себе за плечі і опустивши погляд.

 Але потім я помітила серед зброї Древньої Сіалії…крилатих людоподібних істот, чи то такі винищувачі, чи ще що це? Не можу пояснити. Але одну з таких істот я бачила у книзі Марко! Чорний коваль! Вдруге така істота мені наснилася…коли вбивала Марко.

– Віола, люба, скажи що це!– аж підскочила, показавши пальцем на пролетівшу в небі істоту.

– Де? А це… Це вічні воїни чи ігнісшаль по-нашому. Мені ще подобаються дракарі сєда, бо вони на котиків з крилами схожі, але вічні воїни теж мене захоплюють. Вони повністю виправдають свою назву. Ба більше, в однієї сім’ї, Дітей Ночі є один…як би я хотіла такого, кажуть, він варує один цілого війська. Якби я такого мала, то врятувала б маму і сестру! – з журбою в голосі відповіла Віола, понуривши голову, її плечі опустилися.

—————————————–

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827