Флешмоб “Це і моя війна!”

2021-02-27 02:34:35 Мар'яна Доля

Флешмоб “Це і моя війна!”

 

А ще добре запам’ятався день 1 березня 2014 року, коли в інтернеті було дуже багато “передбачень” про те, що Росія от-от піде в наступ на Україну. І я увечері вийшла надвір, почула, як у небі гудуть кілька літаків, і мені так стало страшно за своїх дітей, що я розплакалася…

А далі було ще багато чого… На щастя, нам, жителям Центральної України, не довелося зіткнутися з війною віч-на-віч ( за винятком тих, хто був мобілізований чи йшов до збройних сил добровольцем ( пригадую, таких людей було багато), або їхав на Схід як волонтер…)

Проте декому з моїх знайомих пощастило значно менше…

Я незабаром викладу на Букнеті оповідання “На чужині”, написане на реальних подіях семирічної давнини. Головна героїня — моя добра подруга, я змінила лише імена її та її близьких, а все інше — чистісінька правда.

Коли ми з Олесею були маленькими ( а ми практично ровесниці, хоча мешкали в різних регіонах — я на Київщині, а вона — в Луганську), бабусі й дідусі розповідали нам про жахіття другої світової, яку вони пережили. Чи могла тоді Олеся подумати, що на власні очі їй доведеться побачити, як ворожий танк руйнує її будинок, втікати з дому, в чому була, захопивши тільки документи, витягувати дітей з палаючої машини, пересиджувати обстріли в окопі, зрештою, бути тяжко пораненою і тільки дивом вижити…

Ніхто не думав, що таке можливе в нашій країні, у двадцять першому столітті…

Але відтоді  минуло сім років, і я стала помічати, що всі ми потроху стали звикати до війни. Тепер звістки про загиблих бійців з’являються десь на периферії новинних сайтів, все менше людей волонтерять, провідують військових у госпіталях чи просто допомагають хто чим може — навіть морально, написавши кілька слів підтримки…

Тому я сьогодні хочу запропонувати усім авторам Букнету, хто небайдужий до долі патріотів, які захищали і захищають рідну землю, взяти участь у свого роду флешмобі “Це і моя війна!”

Давайте зберемо в один блог посилання на ваші твори про Майдан та Небесну сотню, війну на Донбасі, все, що стосується новітньої історії, свідками творення якої ми нині є.

Завжди, в усі часи, твори письменників були дзеркалом того, що відбувається у суспільстві. Історики могли переписувати підручники, ховати в архіви цілі пласти нашого минулого. Але художні твори доносили до людей правду, бо ж, як писав класик, “рукописи не горять”. Звичайно, завжди знаходилися охочі перевірити цю істину на практиці — он і Гітлер влаштовував на площах аутодафе — спалюючи книги, які чимось йому не подобалися. Сталін та його послідовники відправляли “неугодних” письменників на розстріл, до таборів чи психлікарень.

Проте Гітлер, Сталін і іже з ними давно канули в небуття, і жодна цензура не змогла знищити твори, в яких розкривалася життєва правда, а не вигадана дійсність.

Тому, якщо бажаєте долучитися до нашого флешмобу, кидайте в коментарі посилання на свої викладені на Букнеті твори про Майдан чи війну на Донбасі, це можуть бути як завершені та викладені раніше книги, так і ті, які ви тільки почали. Можливо, десь вдома у шухляді чекають свого часу вірш чи оповідання, повість або роман, які ви не наважувалися тут опублікувати — давайте спробуємо це зробити, а тоді через соцмережі розповімо про цю акцію та поширимо посилання на твори, які нас особливо вразили.

Жодних обмежень немає — це може бути твір будь-якого розміру чи жанру, головне, щоб він підходив за тематикою. Можна додати спільний тег “Це і моя війна”, щоб усі книги можна було легко знайти.

Я буду збирати активні посилання на запропоновані твори у цьому блозі. Акція не обмежена в часі, вона триватиме доки, доки нам буде що сказати з цього приводу…

Сподіваюся на підтримку адміністрації сайту та колег-авторів! 

Оригінал статті на Букнет: Флешмоб “Це і моя війна!”