Флешмоб “Кохання – це я”

Флешмоб “Кохання – це я”

Флешмоб “Кохання – це я”

Сьогодні якраз дуже вчасно нагодилася моя черга взяти участь у флешмобі від чудової Дар’ї Новицької! Дякую за цю ініціативу, яка робить розділ блогів Букнету трохи романтичнішим і дає змогу почитати гарні уривки з історій про кохання)

Дуже вчасно, бо якраз вчора і сьогодні вийшли особливо романтичні глави у моїй новій книзі “Сто мільйонів зірок для тебе”.  Тож хочу показати цитати з цього роману.

 

Кілька слів про саму книгу. Це історія про те, що кохання іноді купується не грошима, а зорями; про те, що кохання може подарувати сили і змусити почуватися особливою; про те, що іноді здається, ніби у цілому Всесвіті існує тільки одна людина, яку можна покохати.

А окрім кохання будуть приголомшливі сімейні таємниці, скандали, розчарування, пошуки себе)

 

Отож, цитати з розділу, який вийшов вчора:

 

Він повернув голову в її бік, вдивлявся у чітко окреслений профіль на фоні зоряного неба. Чи дуже їй боляче – ось, що хотів знати.

Судячи з кількості ковтків за один раз, дуже.

– Чому ти не припиниш це? Я ж тобі пояснила, кохаю іншого, – несподівано вона перейшла на ти. – Те, що ми розійшлися, нічого не значить. І взагалі – таке навіть смішно припускати. Хто ви… ти, а хто я?!

– І хто ж я, а хто ти?

– Я голодранка, – Марта не могла стриматися, щоразу штрикаючи його цим словом, хоч він так нічого й здогадувався. – Або, як вирішать інші, ласа на гроші дівка. А ви, тобто, ти – власник оцього всього багатства, та й не тільки цього. Так не буває. Між нами прірва!

– По-моєму, між нами лише колючий дріт. Або якесь куленепробивне скло. Ти ніби загородилася від мене. А я просто хлопець, який шукає лазівку.

Адріян забрав у неї пляшку і зробив ковток.

– Я думала, це тільки для мене. Вам краще не пити.

– Чому це?

– А хіба не плануєте мене знову підкинути додому?

– А хіба ти захочеш сьогодні додому?

Він мав рацію. Додому їй не хотілося. Але причина була не в небажанні залишатися наодинці, як мабуть думав Адріян. Просто нестерпно було повертатися у стіни квартири, з якої Борис вже забрав свої речі. Квартира була оплачена на кілька місяців наперед, і вона могла залишитися, та вже зараз передчувала, що витерпіти там буде важко.

– І що пропонуєш – твоє ліжко?

– Та ні. Ми з тобою навіть на побаченні не були ще, яке ліжко? Є ж кімнати, де може заночувати персонал.

– Ти справді такий правильний і порядний чи тільки вдаєш?

 

– Усі люди навколо мене… Я завжди відчував підступ, – продовжив він. – Одні сміялися у лице, інші – у спину. Хто не сміявся – заздрив і плювався отрутою. А ти… Ти інша.

– Але що у мені такого особливого? Чому я?

Адріян зробив ковток і кинув короткий сумний смішок.

– Ти дивишся на мене по-іншому, не як усі. Не жалієш і не зневажаєш. Злишся, обурюєшся, іронізуєш. Але кажеш усе, що думаєш, прямо. Ти здаєшся тою людиною, від якої можна не чекати підступу. І я не хочу тебе втратити.

Свідомо чи ні, але от зараз він тиснув на жалість. Марта важко ковтнула, не знаючи, що відповісти. Доки він розповідав свою історію, зовсім забула про власний біль у серці. До всього віскі дало свій ефект – голова легко паморочилася, світ навколо починав якщо не кружляти, то принаймні похитуватися туди-сюди. 

– Може, тоді я просто потрібна тобі як подруга? Ми могли б…

– По-твоєму, якщо я дивлюся на твої губи і хочу поцілувати – це я так бажаю подружитися?

Він знову легко засміявся, а тоді додав:

– Я зроблю все, тільки скажи. Все, що захочеш, зроблю, щоб ти була поруч.

Марта важко зітхнула, опустила плечі і підняла голову догори. Зоряне небо над ними магнетизувало, намагалося ввести у транс чи гіпноз. Дрібні і великі зорі флегматично, кволо тягнулися своїм світлом до Землі і не могли дотягнутися, залишаючись далекими.

Спитала іронічно:

– І що, зірку з неба дістанеш?

– Цілих сто мільйонів зірок, якщо захочеш. Можливо, я не такий сильний, щоб струсити їх для тебе з неба. Але я можу їх купити. Якщо не вистачить грошей, продам душу.

 

Отож запрошую до прочитання «Сто мільйонів зірок для тебе»!

І вітаю усіх учасників флешмобу, нетерпляче очікую наступних цитат 🙂

Оригінал статті на Букнет: Флешмоб “Кохання – це я”

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Продовження попаданки!

Усім привіт! 

Оновлення книги Академія дружин драконів вже на сайті! 

 

                        Запрошую до прочитання 

поціновувачів фентезі,

Досьє на персонажа

Ім’я: Белла

Фамілія: Франкс

Рід: Франкс

Країна: Україна (перебування в цей момент)

Вік: 16

Ріст: 165 см

Характер: хитра; весела; вигадлива.

Родичі: Ян Косориконіг – зведений брат ; Ольга Косориконіг – опікун.

Сильні

Не варто проходити повз)

Ваша підтримка дуже важлива для мене)Підтримайте мене та цю книгу)І деякий подарунок для вас)

Няня по зальоту

Оце я потрапила! Так, саме такі думки завітали до мене в голову, коли я дізналася, що мені доведеться підміняти

Я теж хочу собі принца!

Привіт всім) Останнім часом мене тягне на історії про королівства)) Як тільки я дочитала до останньої випущеної глави книжку Юліанни “Та єдина, яку він шукав”, то одразу почала шерстити букнет на ще щось подібної тематики

Нова обкладинка та трішки перчику)

Слава Україні! 

Шановні читачі, хочу повідомити, що історія

“День студента”

отримала нову обкладинку! Ось так вона виглядає зараз)  

Також хочу поділитися враженнями про книгу, яку нещодавно почала

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"