Флешмоб “Кохання – це я” Бажаю романтики

Флешмоб “Кохання – це я” Бажаю романтики

Флешмоб “Кохання – це я” Бажаю романтики

Сьогодні я дарую вам романтику та гарний настій Цей флешмоб вигадала чудова авторка Дарья Новицька, та створила цей дуже ніжний арт.

Уривок зі твору Новорічні дива

“У квартирі грала тиха музика. Їй захотілося пригорнутися до нього, але вона впоралася зі своїм поривом. Вона роздивлялась, що в нього є, особливо дрібні деталі. Фотографій з іншої жінкою в нього не було. 

Ялинки в нього теж не було. Ні живої, ні штучної. Вони ж приїхали святкувати. Софія дістала невеликі гілки смереки з шишками, які вранці купила на ялинковому базарі. Поставила їх в банку, яку десь знайшла у Максима. Ця хвойна композиція дуже гарно виглядала на столі, а місце навколо неї Софія прикрасила мандаринками із зеленим листям. По кімнаті пішов новорічний запах: смереки та мандаринок. Серед запасів їжі в Максима вона знайшла салат, який він купив сьогодні в Ашані. Треба було щось робити, Софія пошукала ще, та знайшла м’ясо, зелену консервовану стручкову квасолю та свіжі гриби, а також пачку креветок.

Софія порізала м’ясо, підсмажила його на сковорідці, та поставила тушкуватися із квасолею та смаженими грибами.

– А картопля в тебе є? – запитала Софія.

Картопля в Максима знайшлась. Вони в обох сиділи та чистили картоплю, спілкувались та сміялись. Через деякий час їжа була готова, на столі було смажене м’ясо, варені креветки, мандаринки та салат. Максим дістав пляшку напівсолодкого ігристого червоного італійського вина, та вони випили за щасливий Новий рік.

– Давай, потанцюємо! – запропонував Максим.

Він обійняв Софію за талію, звучала повільна пісня про кохання. Коли вони танцювали, Максим шепотів на її вухо ніжні слова. Софія була приголомшена своєю слабкістю, яка виникала, коли він притискався до неї. Її охопило палке бажання. Його губи торкнулись її скроні, потім чола, Софія підставила йому свої губи, щоб отримати свій солодкий поцілунок, який Макс бажав їй подарувати.

– Ти моє новорічно диво. Залишайся в мене назавжди, – промовив Максим.

Софія побачила в його очах лише себе, та його палке кохання до неї. Вона зрозуміла, що кохає Максима, та бажає провести залишок свого життя з ним.

– Так, я згодна, – погодилась Софія.

Та їх накрив ураган пристрасті. Любов була всепоглинаючою, то й вони потонули в цьому почутті. За вікном падав новорічний сніг та телевізор показував, як зустрічають Новий Рік у різних країнах. В кожній країні після урочистого бою курантів у небі спалахували тисячі яскравих феєрверків. Через пів року вони одружились. Часто Максим називав Софію своїм новорічним дивом.”

 

 

 

Любов зігріє хай серця,

Щасливі дні настануть,

А всі негоди й прикрості

Мов перший сніг розтануть!

Хай завжди в очах іскряться
Усміх, радість і кохання,
Хай здійсняться всі бажання!

Вітаю всіх вас зі святами!

 

Оригінал статті на Букнет: Флешмоб “Кохання – це я” Бажаю романтики

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Замальовка з життя

***

Відколи не стало бабусі, наш дід, поважний пенсіонер з усіх боків, почав навідувати нас щонеділі в обідню пору. Його друга дружина, чи краще сказати громадянська дружина, після того, як ввели субсидію, варила неправильний

❤️❤️❤️ “Добровільно залежна” оновлення ❤️❤️❤️

Привіт, любі читачі.

Трішки розвантаживши графік, я зрозуміла, що зможу і далі продовжувати в тому ж режимі, тож оновлення роману “Добровільно залежна” будуть щодня крім вихідних!

Гарного вечора ❤️

Улюблений жанр.

Привіт усім. Мені найбільше подобається два жанри: детективи і любовні романи. А які вам?

Новини для вас і промокоди.

Дорогі читачі,

Доброго вам недільного вечора. Дякую, що ви зі мною. Дуже ціную кожного з вас. Сьогодні маю хорошу новину.

Хочу подарувати 2  промокоди на безкоштовне читання дуже ніжної історії кохання «Вогник для

У Вас таке було?

Не рідко в мій мозок, як сніг на голову, валиться ідея книги. Я намагаюсь їх куди-небудь записати, про всяк випадок. Кожен раз: записала – забула, продовжую працювати над письмом вже викладаного роману. 

Вже більше трьох

Перейти до блогу