Флешмоб “Анкета друзів”

2025-09-03 07:00:00 Зенгін Грід

Чи є тут хтось, хто пам’ятає «анкети друзів»? Я зі школи пам’ятаю. Ми заводили гарні зошити, на першій сторінці писали список запитань: Як тебе звати? Твій улюблений колір? Твоя улюблена їжа? І давали її заповнювати однокласникам.

А замість останнього питання завжди було щось на кшталт: «Напиши мені побажання», «Намалюй малюнок», «Напиши віршик».

Тож пропоную вам, шановні автори, взяти участь у флешмобі «Анкета Друзів». Копіюйте питання нижче і відповідайте на них у своєму блозі) Думаю, не тільки мені, а й вашим читачам теж буде цікаво дізнатися більше про авторів. Може навіть хтось знайде підписників по інтересам (спойлер: маловірогідно, але все ж..)
 

Як до Вас звертатися?

У якому жанрі Ви пишете?

Для кого Ви пишете?

Коли вперше з’явилося бажання писати і що це була за історія?

Який найдивніший комплімент Ви коли-небудь отримували як автор?

Фільм чи серіал, який Ви можете переглядати знову і знову?

Без якого предмета Ви не можете писати (кава, музика, плед, котик…)?

Що найдивніше Ви шукали в інтернеті для сюжету?

Яка Ваша книга Вам подобається найбільше і чому?

Чи є у Вас дивні ритуали перед тим, як сісти писати?

Курйозний випадок, про який досі смішно згадувати.

Який стереотип про письменників дратує Вас найбільше?

Чай чи кава? Коти чи собаки? Кавун чи диня? Шумна вечірка чи затишок удома?

Який літературний жанр Ви ніколи не будете писати і чому?

Яке Ваше guilty pleasure у  письмі?

 

Ну і замість останнього питання:

Киньте, будь ласка, в коменти до цього блогу посилання на свій блог з заповненою анкетою, я теж хочу почитати))

 

Ну, що ж, я починаю)

Як до Вас звертатися?

Можна просто Зен.

У якому жанрі Ви пишете?

Я початківець. Поки тільки жахи, містика і химерне етнічне фентезі. Але не планую обмежувати себе жанрами, хотіла б спробувати писати гумор, романтичне фентезі.

Для кого Ви пишете?

Тут буде дещо егоїстично. Пишу для себе і людей, яким подобається те, що й мені. Мрію знайти не просто читачів, а тих, з ким ми на одній хвилі і могли б стати друзями в реальності.

Коли вперше з’явилося бажання писати і що це була за історія?

Бажання писати було завжди. У першому класі написала казку на дитячий конкурс і перемогла (тоді ще треба було писати на подвійному аркуші від руки і відправляти листа поштою). Коли нарешті поштою прийшов мій приз – то виявилася машинка з Лего, я розплакалася і закинула письменництво більш ніж на двадцять років.

Який найдивніший комплімент Ви коли-небудь отримували як автор?

«Авторе, допишіть історію, бо взагалі за таке по морді б’ють, ахахаха;) ви обірвали на самому цікавому, я хочу дізнатися чим закінчилось. Лишили інтригу і показали язик ;)»

Чому дивний комплімент? Бо погрози життю і здоров’ю автора магічним чином демонструють, як сильно читача зацікавило оповідання)) Цей коментар з конкурсу, а оповідання тут немає, бо кінець так і не дописаний))

Фільм чи серіал, який Ви можете переглядати знову і знову?

Усі фільми про зомбі, Гаррі Поттер, Володар перстнів і Гобіт, серію фільмів Астрал.

Без якого предмета Ви не можете писати (кава, музика, плед, котик…)?

Таких речей немає. Часу мало, тож можу писати де і коли з’явиться можливість. На роботі, в магазині, по дорозі. Навіть якщо під рукою не буде телефону з нотатками або клаптя паперу і олівця, буду писати у себе в голові.

Що найдивніше Ви шукали в інтернеті для сюжету?

«Як виколоти собі око олівцем?»

«Чи можливо втопитися у душі, якщо так, то як саме?»

«Чупакабра в Україні»

Яка Ваша книжка Вам подобається найбільше і чому?

«Сиди тихо» вважаю найкращою серед написаних наразі. Напевне, за яскраву українську фольклорну нотку і елементи етнічного фентезі, що пересікаються із жанром жахів. І ще дуже люблю тамтешню притрушену антагоністку Маріанну, яка псує життя всім оточуючим не тому, що отримала якісь моральні травми, а просто тому, що їй так нравицця)))
(Книга наразі прихована. Планую відновити її на Букнеті десь через місяць)

Чи є у Вас дивні ритуали перед тим, як сісти писати?

Перед тим, як сідати писати, обов’язково годину прокрастиную і знаходжу собі інші справи, бо не можу заставити себе СІСІТИ ПИСАТИИ)) Але це швидше не дивина, а норма для письменника ?

Курйозний випадок, про який досі смішно згадувати.

Взагалі, їх досить багато. Розповім найменш позорний)) Якось у мене попросили рецепт котлет. Ну і я ж заморочилася, щоб не зганьбитися перед людиною… Вирішила зробити цілий майстер-клас поетапно з фото. Гарно організувала кухню, виставила спеції в баночках і всі ці декорації. Роблю і фотографую: ось тут ріжеш курячу грудинку, ось тут- гриби з цибулею смажиш, ось на останньому етапі додаєш 4 ложки крохмалю, щоб суміш трималася купи. Хотіла ще сфоткати, як вони вже посмажені виглядають, а котлети, як на зло, розвалюються і дуже сильно пригорають, навіть не встигши просмажитися. Я не розумію, що відбувається. Напевне, мало крохмалю додала, тож кладу ще дві ложки. А воно – ще гірше. Пробую котлету, а вона СОЛОДКА! У мене спочатку шок, а потім розумію, що переплутала баночку з крохмалем із банкою з цукровою пудрою.

Який стереотип про письменників дратує Вас найбільше?

«Коли письменник описує персонажа – він описує сам себе». Якщо ви пишете з нахилом у реалізм і описуєте поганого персонажа, то його у більшості випадків засоціюють з автором. Тобто, якщо герой (особливо надто реалістично описаний) висловлює якісь контраверсійні думки, то читачі люблять приписувати їх самому автору. Я стараюся не вкладати у вуста персонажів свої думки і люблю описувати типажі, що контрастують з моєю особистістю. Мені так цікавіше)) Тому вдвічі образливіше отримувати коментарі і звинувачення, які до мене абсолютно не відносяться, типу: «Ніколи не пробачу автора за таке ставлення до жінок!», «Авторе, ви мене дуже образили. За що ви так ненавидите цукерки «Ромашка»? Я за них порву любого, начувайтеся..»

Чай чи кава? Коти чи собаки? Кавун чи диня? Шумна вечірка чи затишок удома?

Кава, собаки, кавуни, дім.

Який літературний жанр Ви ніколи не будете писати і чому?

Все може бути))) Хоча, сумніваюся, що буду писати те, що вимагає блискучої обізнаності у певній темі, до прикладу – історичні романи.

Яке Ваше guilty pleasure у письмі?

Ставлю на початку творів маленькі знаки або натяки, в надії, що коли хтось буде перечитувати моє оповідання ще раз (ахаха, навіть такі нездійсненні мрії в мене є!)), то помітить їх і скаже щось типу: «О, то воно вже з самого початку натякається, що буде далі! А я не помітив, коли читав вперше».

Кайфую від написання антагоністів більше, ніж від написання героїв))

 

Фууххх.. Вибачте за лонгрід! Якщо ви дочитали аж сюди.. то я ж можу вас записати у список своїх постійних читачів??))))))

Оригінал статті на Букнет: Флешмоб “Анкета друзів”