У Львові вшанували пам’ять письменника і краєзнавця Романа Коритка з нагоди…
2025-03-28 07:00:00 НСПУ

У Львівській письменницькій організації відбувся захід із вшанування пам’яті Романа Коритка – письменника, автора детективів, історичних романів і краєзнавчих нарисів про села Рогатинщини, їхніх мешканців, природу та традиції.

Співорганізаторами події, присвяченої 90-річчю від дня його народження колеги по перу, стали Львівська письменницька організація (Олесь Дяк ) та Львівське братство рогатинців, яке представляла Галина Байда – член правління. Обоє модерувалии цей захід.

ШЛЯХ У ЛІТЕРАТУРУ

Роман Коритко прийшов у літературу в 60-річному віці, однак залишив по собі значну творчу спадщину. Він написав низку книг про Рогатинщину, а також численні художні твори – історичні, пригодницько-історичні та детективні романи.

Він був надзвичайно працьовитою людиною, тривалий час очолював братство рогатинців, черпаючи енергію з досліджень свого рідного краю, зокрема села Черче. Починав свій шлях як вчитель історії, мови та літератури на Рогатинщині, проте згодом його полонив Львів.

ВРАЖЕННЯ СУЧАСНИКІВ

Під час зустрічі виступили колеги, дослідники творчості та знайомі письменника.

Василь Дзера наголосив, що Роман Коритко був чесною людиною, хоч і працював у радянській системі. Він ніколи не зраджував своїх принципів і залишався поза політичними інтригами, а його праці базувалися на глибокому архівному дослідженні.

Зиновій Легкий – письменник родом із Заланова, пригадав юність Коритка, їхнє знайомство у педучилищі. Пан Роман був не лише талановитим літератором, а й спортсменом – захоплювався лижним спортом, футболом і стрибками в довжину. Його перші детективні твори з’явилися у журналі “Дитяча кімната міліції” –спеціалізованому виданні, присвяченому профілактиці правопорушень серед дітей та підлітків, а також висвітленню діяльності підрозділів міліції у справах неповнолітніх. Згодом письменник видав чимало книг у цьому жанрі: «Криптонім», «Альфа й омега», «Гра ва-банк», дилогія «Втеча і повернення», «Приватне розслідування», «Провокаційне вбивство», «Таємниця скульптури Гейлінга». Колега по перу був певен, що Роман Коритко розширить горизонти українського детектива, проте він згодом присвятив себе історичній прозі, створивши низку романів та повістей про пґминувшину, зокрема „Спалах незгасаючої блискавки”, „Втеча і повернення”, „У кігтях чужого орла”, „Брати-рогатинці”, „Корона Данила Галицького”.

Крім створення художньої прози, Роман Коритко досліджував рідний край. Любомир Воробей розповів, що він завдяки Романові Коритку усвідомив важливість документування краєзнавчих матеріалів. Бо той надихав інших до досліджень й допомагав у виданні книг.

Якщо письменник Коритко пропонував землякам писати книги про Рогатинщину, то рогатинець Роман Лопушанський – ініціатор фестивалю патріотичної пісні «Чорна вишиванка» на Тернопіллі навпаки надихнув … літератора Коритка до написання дослідження.

Така є ситуація і в Вололимира Слющинського, дружина якого родом зі Стратина і просила його написати про її рідне село. І він написав, адже в юності їздив туди на ровері до коханої дівчини. Життя згодом розкидало молодих людей по світах, але і надихнуло пана Романа написати про село, яке його запамʼятало в далекій юності.

Як член львівського краєзнавчого товариства „Брати-рогатинці”, пан Роман ґрунтовно вивчав історію його рідного села Черча, а також інших насалених пунктів Рогатинщини. У його краєзнавчому доробку – видання „Букачівці – Опільське містечко на берегах Свіржа”, „Данильче – село Опільської землі”, „Історія санаторію „Черче”, „Липівка, Кривня, Воронів – Опільські села над Гнилою Липою”, „Чесники – давнє село Опільського краю”та ін.

Культуролог Осмир Магура розповів, що дослідник Рогатинщини і письменник Роман Коритко був тим містком між Черче, яке в 30-х роках ХХ століття було культурною столицею Галичини, і сучасним розумінням його історичної та мистецької значущості. Коли він з’являвся, то невігластво стихало.

За значний внесок у розвиток краєзнавчого руху, збереження національної історико-культурної спадщини краю Роману Коритку було присвоєно звання Почесного члена Спілки краєзнавців Прикарпаття.

ЛІТЕРАТУРНА СПАДЩИНА

Поетеса і прозаїкиня Надія Мориквас відзначила, що матеріалів про Коритка у Вікіпедії замало, в той час як його твори мають величезну цінність. Бо боротьба за владу, яку він описував у своїх книгах, виявилася пророчою для української політики: поки депутати в Верховній Раді билися за владу та гроші, то не звернули уваги, як активізувався північно-східний сусід.

Поет та публіцист Petro Shkrab’yuk вважає, що Роман Коритко писав детективи не лише як розважальну літературу, а й для того, щоб розкривати невідомі сторінки історії.

Олег Романчук – письменник-публіцист, редактор журналу «Універсум», який редагував книги Коритка, зазначив, що той використовував жанр детективу, щоб популяризувати українську культуру. Попри непросте життя, втрату сина та випробування долі, він залишався відданим своїм ідеям.

Перекладач і письменник Андрій Содомора наголосив, що хоча Коритко працював у системі, але був патріотом своєї землі. Завдяки таким людям, як він, Україна зберегла свою історичну пам’ять.

Поетеса Olha Kis поділилася спогадами про Рогатинське педучилище, де навчалися її мама і була знайома з Романом Коритком. Вона продемонструвала присутнім фотографію зі студентської будучини своєї мами.

Марія Людкевич згадала, що письменник був надзвичайно прив’язаним до Рогатина. Коли вона намагалася відвідати події в його рідному місті, то дізнавалася про них із запізненням – Коритко був дуже ревнивим до своєї батьківщини.

УВІЧНЕННЯ ПАМʼЯТІ

Галина Байда й Олесь Дяк узгодили пропозицію назвати школу, бібліотеку або вулицю на Рогатинщині на честь Романа Коритка, а також запровадити в школах курс з вивчення творчості Романа Коритка, похованого у Лапаївці і творчий спадок якого живе надалі. Як зазначили учасники події, фізична свічка письменника згасла, але духовна лише починає палахкотіти.

Леся Бернакевич, Львівська обласна організація НСПУ

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?