«Тест на каяття» Халіля Свейлеха: коли жахлива реальність перестає жахати

«Тест на каяття» Халіля Свейлеха: коли жахлива реальність перестає жахати

Халіль Свейлех. Тест на каяття; пер. Оксани Прохорович. Нора-Друк, 2021.

 

«Кров» і «любов». Два слова, які часто наводять як приклад банальної рими, якої письменникам радять усіляко уникати. А разом з тим це і дві реальності, що їх безжально й украй непоетично заримувало життя письменника — безіменного оповідача «Тесту на каяття», за яким, цілком можливо, стоїть і сам автор. Чи вдасться перетворити навіть таке життя на поезію? Чи можна вилікувати себе письмом?

Дуже важливо, що у нас з’явився такий текст. Його тло знайомить нас із сучасною війною у Сирії, яка у світі оповідача тягнеться довгих п’ять років без надії на швидке закінчення. Блокпости, снаряди, масові поховання, зруйновані бібліотеки, підпілля, катівні, допити зі зґвалтуванням — здається, у війни однакове обличчя в кожній країні, як в Україні, так і в мало знайомій нам Сирії.

 

Наш герой — самотній зрілий чоловік, письменник, викладач із написання сценаріїв — бачить це обличчя щодня дорогою на роботу або додому. Так часто, що воно стає для нього обличчям давньої знайомої, яку помічаєш кутиком ока і якій побіжно киваєш, не вважаючи за потрібне привітатися чи вповільнити кроки.

 

Весь жах полягає для героя у тому, що це обличчя поволі перестає його жахати. Це викривлення його сприйняття закарбоване у виразних психологічних деталях. Наприклад, ведучи жінку на побачення й обираючи романтично-червоний столик, він мимохіть пригадує колір крові на площі Дамаска. Редагуючи її вірші й радячи, мов сокирою, відтинати від поезії зайве, він чітко бачить перед собою чоловіка з відрубаною головою, чиє тіло звисає зі стовпа лінії електропередачі. Поступово його життя і війна переплітаються настільки, що він бачить в одному метафору іншого і навпаки:

«Як тільки лікар повісив рентгенівський знімок моїх легень на підсвічений негатоскоп у своєму кабінеті й протяжно свиснув, демонструючи, наскільки він вражений розміром і кількістю темних плям на знімку мого дихального апарата, я усвідомив усю небезпеку свого стану. Я страждав від нестачі кисню й утрудненого дихання, і лікар суворо прописав мені кинути палити й ходити пішки на довгі дистанції. Я ж через кілька днів забув про це і знову повернувся до жадібного паління (саме зараз я запалюю цигарку, щоб зосередитися). Блокпости, що заполонили тротуари, штаб-квартири служби безпеки навколо них, майже повна відсутність повітря (принаймні чистого) були головними чинниками, які змусили мене знехтувати рецептом лікаря. Напевно, єдиною користю від моєї консультації стало те, що я принагідно використав свій рентгенівський знімок при обговоренні становища країни: «Ця країна схожа на плівку із зображенням моїх легень затятого курця; для кисню тут більше не залишилося місця».

 

 

Ці метафори — його спосіб примиритися з дійсністю, надати їй бодай якийсь сенс і таким чином зцілити себе. Придивившись, читач помітить, що цією внутрішньою боротьбою зайняті й інші персонажі: студентка сценаристики Наранж, сторож театру Саміха Ата, фотографиня Жумана чи художниця Ганаді Асі — усі вони шукають зцілення у суміжних із письмом мистецтвах. Будь-яке мистецтво, отже, потрактоване в романі як спроба перетворити фрагменти нестерпної реальності на мистецький твір, переписати життя, яке «іде і все без коректур».

 

Я б хотів «відредагувати» теперішню площу Марже, розкопати її надра, розкрити її секрети та насилля минулого століття, яке вона ховає у собі. Я стер би кадри, що переслідують мене: повішання представників національної ліберальної партії за наказом османського адміністратора Сирії Джемаля-паші (6 травня 1916 року) та сцену, де влада Французького мандату скидає тіла революціонерів, яких вона наказала стратити, у річку Барада, що розтинає цю площу, як меч розрубує м’яку деревину тополі.

 

У коханні відбувається те саме: засилля травм і зґвалтованих почуттів — мов те мінне поле, на якому партнери ступають крадькома, посилаючи перед себе чужі і власні вірші та інтерпретуючи отримані сигнали. Та чи можна «перезаписати» пам`ять, стерши любовними дотиками шрами від зґвалтування? Романтична лінія героя, описана в романі, не дає однозначної відповіді, хоча чоловіку й хотілося б убачати в останньому вірші, надісланому далекою коханою, життєствердне «так».

Головна сила роману — це його мова. І тут мені йдеться радше не про поетичні метафори, красу яких передає переклад Оксани Прохорович, а в самому тоні: попри описані жахи, цей роман не демонізує ворогів і не героїзує захисників. Слова «ворог» чи «захисник», «наші» чи «не наші», як і пов’язані з ними категорії, у романі цілком відсутні, хоча їх загалом звикло очікуєш від тексту, написаному живим свідком війни: замість мови ненависті та звинувачень тут промовляє мова прощення та каяття. Війна постає як спільнолюдська трагедія, яка травмує кожного незалежно від того, який він обирає бік, у якій немає переможених і переможців — тільки нерозкаяні і розкаяні. Хто не простив і не розкаявся, — виграв битву, але програв війну. А це той рівень рефлексії та співчуття, якого досягає навіть не кожен роман, написаний у мирний, повоєнний час.

Купити книжку.

 

Матеріал створений у партнерстві.

Оригінал статті на Suspilne: «Тест на каяття» Халіля Свейлеха: коли жахлива реальність перестає жахати

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Тарас Мельник+я = Слр + Бойовик! Ловіть новинку!

Що буде, якщо автор бойовиків та авторка СЛР захочуть написати щось в співавторстві? Саме таким питанням я задалася, коли обирала собі співавтора для новинки ще пару місяців тому =)) Мені дуже хотілося написати роман не самостійно,

На Букнеті завелися шахраї!!!

Пссс… Тільки по секрету, будьте обережні! 

На Букнет приїхав досвідчений шахрай – Александ Бенн. Він же Саня Бабак.

Слідом за ним прибігла й аферистка з Троєщини – Русана Соболєва. Вона же Русік – королєвішна тамтешньої

Знижка на фентезійну дилогію!тільки сьогодні!

Доброго раночку)))

Сьогодні діє знижка  – 20%  на дилогію 

Дві книги за ціною 39,20 грн

Дике Марево (безкоштовно)

Анотація до книги “Дике Марево”

Опинившись в іншому світі я потрапляю у вир подій. І щоб

Болонська виставка дитячих книжок 2021 переходить в онлайн

Болонську виставку дитячих книжок 2021 в офлайн-форматі скасували через складну пандемічну ситуацію у світі та, зокрема, в Італії. Виставка пройде в онлайні. Про це повідомляється на оф

Освітяни діаспори запросили до створення «Писанкового Всесвіту»

Спілка українських освітян діаспори (СУОД) запросила охочих до участі у
створенні слайд-шоу «Писанковий Всесвіт».

Про це йдеться на сторінці події у фейсбуці.

Організатори просять до 23 квітня над

Перейти до блогу

Нові автори

Олена Скуловатова

Скуловатова Олена мешкає в селі Путрівка, на Київщині. Автор дитячих та дорослих творів, публіцистики та понад шістдесяти наукових праць з психології. Переможниця I літературного конкурсу імені Івана Дубинця (2021), фіналістка першого всеукраїнського літературного конкурсу "#Рак_боятися_не_можна", в номінації "Проза" (2020), переможниця Літературного інтернет-конкурсу "Незвичне, невідоме, небувале", номінація "Проза" (2020). ФБ: elena.skulovatova Інстаграм: skulovatovaelena Ютюб: https://www.youtube.com/channel/UC1vJaDHmbiF5DJzODfyp8gw Особистий […]

Хелен Соул

Псевдонім Хелен Соул. Мешкає у місті Кропивницький. Пише твори для дорослих та підлітків. Переможниця у конкурсі оповідань соціального спрямування на електронному порталі Букнет від компанії Avitarart з твором “Зірка з неба”. Переможниця конкурсу в номінації романи від видавництва Кондор. Дебютний роман “Викрадач мого повітря” вийде друком у 2021 році. Посилання на сторінку фейсбук: writerHelenSoul

Катерина Холод

Катерина Холод. Мешкає в м. Ірпінь. Пише твори для дорослих та дітей. Лауреатка IV премії «Смолоскипа» (2019, 2020). Переможниця конкурсів Open World (2020), «Тріада часу» (2019), «Смарагдові вітрила» (2021) та конкурсу ім. Герася Соколенка (2020). Фіналістка конкурсу «Як тебе не любити…» (спецвідзнака «Коронації слова») (2020). Фіналістка конкурсу ім. Григора Тютюнника (2020), «Золотої лози» (2020), «Шодуарівської […]

Анатолій Хільченко

Анатолій Хільченко. Народився на Полтавщині 1979 року. Навчався у Київській духовній семінарії та академії. Працював у релігійних та навколоцерковних громадських організаціях. Священник Української Православної Церкви. сторінка в Букнет: https://booknet.com/uk/anatoli-xlchenko-u5561052 Сторінка у мережі ФБ: https://www.facebook.com/presviter.anatoly/ Ютуб-канал: https://www.youtube.com/channel/UCaAjutYWJOdPdHaNCJU28ng Група “Інститут прикладної теології”

Tadeй Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"