Табу цнотливості

Табу цнотливості

Табу цнотливості

Цнотливість навіть у 21 столітті не втрачає актуальності. З нею пов’язано стільки міфів, очікувань, стереотипів та забобонів, що можна писати товсту книгу, але зупинюся лише на одному цікавому аспекті. 

Чи є вона насправді цінною? Як писав З. Фрейд: “Вимога, щоб дівчина в шлюбі з одним чоловіком не зберегла спогадів про зносини з іншими, являє собою не що інше, як послідовну розбудову виняткового права володіння жінкою, що становить сутність монополії, й поширення цієї монополії на минуле ….” Візьмемо чисельні романи в яких цнотливість виступає принадою дівчини, в той час, як чоловік, особливо коли він альфа-самець, ніби скальпи на шиї, носить спогади про чисельні “любовні пригоди”.

Цей стереотип склався давно і живе дотепер. Давайте ще почитаємо дядька Зигмунда. У своїй праці “Табу цноті” він так вміло розкрив цю тему, що нам лишається тільки зняти капелюха. Але першоджерела мало хто читає, тож спробую переказати коротко.

Вся штука в тому, що перший сексуальний досвід, як правило, є неприємним (біль, страх, незвичність ситуації, відсутність досвіду…) Красиві картинки про дівчат які тануть від щастя та задоволення живуть лишень в фантазіях… реальність інакша. 

Тож переший сексуальний досвіт найчастіше є негативним та болючим. Він лишається з жінкою назавжди. І от тепер цікавий момент: разом із цим тяжким досвідом вона зберігає (можливо витісняє, та це ще гірше) образ того, хто винен в цьому. Тобто, перший чоловік — той з ким було боляче та погано. Ця скрита емоція впливає на все подальше життя. 

В тій же роботі Фрейд наводить цікаві історичні розвідки про племена, в яких акт дефлорації здійснювався різними способами, але тільки не за допомогою майбутнього чоловіка. До цього дійства залучали то друга нареченого, то батька дівчини, то різні спеціальні предмети, то старійшину племені… Кому деталі цікаві, читайте першоджерело. 

Отже, негативні переживання від першого болючого досвіду жінка пов’язувала не з власним чоловіком, а кимось, чи чимось іншим. В цьому є велика мудрість… ?

В моєму романі Дитина нульового року я розкриваю цю проблему, звісно, не науковою мовою, але сутність лишається. 

Оригінал статті на Букнет: Табу цнотливості

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Пишу для себе…

Кому цікаво – заходьте на твір “Чорна грань”. Книга бере участь у конкурсі кохання не купити. Цей твір я почала писати два роки тому, але лише зараз повернулася до нього. Знаю, що успіху мені не чекати, бо…

У-сю-сю! 2

Всім добра!

Можливо, мене не правильно зрозуміли попереднього разу і видалили мій блог, але я б хотів уточнити, що я хотів написати тільки, як я люблю вас всіх і вашу творчість!)

Більше всього мені подобаються помилки

Моя боротьба

У мене є дві п’єси на букнеті “вертеп” та “коли зупинився годинник”. Вони між собою змагаються. Але маленька проблема, дуже мало коментарів. Будь ласка потрімайте своїми коментарями.

Зимовий читацький марафон – 1 день

Триває перший день Зимового читацького марафону.

І вже маємо перші результати!

 

Марко Войт прочитав 9 творів

Олена Скуловатова прочитала 8 творів

Наталія Девятко прочитала 7 творів

Лена Муррр прочитала 5 творів

 

Інка

“Кохана Пустельного Вітру”. Анонс 9 розділу

Лавина пройшла повз караван, не забравши жодного життя. А чарівники подумки святкували спільну перемогу. Зараз вони були разом, вони були єдиною силою, що не знає ворогів і підступу, силою, у якої немає минулого, і яка розсиплеться,

Перейти до блогу