Сьогодні день пам’яті доньки гетьмана Павла Скоропадського Єлизавети Скоропадської

2021-02-25 22:00:00 НСПУ

Сьогодні день пам’яті доньки гетьмана
Павла Скоропадського Єлизавети Скоропадської  (1899-1976) — скульпторки, української
громадсько-політичної діячки в еміграції, очільниці Гетьманського руху та Союзу
гетьманців-державників у 1959 — 1975 рр.

Вона народилася 27 листопада 1899 року в
Санкт-Петербурзі. Обдарована талантом до пластичних мистецтв, Лілі (так її
називали рідні) студіювала їх у Російській імперії та на еміграції (1918 року
родина Скоропадських виїхала до Європи). Вона жила з батьками та братами і
сестрами у Лозанні, Швейцарія (1919-21), Ванзеє, Берлін (1921-45) та
Оберстдорфі, Баварія (1945-76). У 1920-1930-х роках як скульпторка вона
виконала низку портретів та композицій у Німеччині, Голландії, Фінляндії,
зокрема створила портрети свого батька Павла Скоропадського та сестри Марії.
Уже перші її роботи були схвально сприйняті у колі фахівців, її вважали
надзвичайно перспективною мисткинею.

Та обставини і відчуття національного й
громадського обов’язку не дозволяли гетьманівні присвятити себе лише мистецтву.
На часі була громадсько-політична робота, до якої вона активно залучилася з
1930-х років, виконуючи функції секретаря свого батька — очільника
гетьманського руху. Прикметно, що Єлизавета була надзвичайно відданою справі та
національно спрямованою. За спогадами її молодшої сестри Олени, «вона зав­жди,
ще малою, цілком свідомо почувала себе українкою», і для неї, «усе,
що не було українським, із самого початку вважалося малоцінним».

Також Єлизавета намагалася брати участь
у допомозі українцям: спершу, із початку 1920-х рр., як помічниця матері
Олександри Скоропадської в «Українському товаристві допомоги
біженцям», згодом очолила Комітет допомоги голодуючим в Україні,
намагалася залучити до руху допомоги голодуючим в 1932-33 рр. в Україні не лише
всі українські сили, а й міжнародну спільноту. У роки Другої світової війни
вона опікувалася примусово вивезеними до Німеччини українками. Її опіка, щире
та приязне ставлення викликали симпатії та вдячність усіх, кому вона
допомагала. Недарма її шанобливо і з любов’ю називали «Наша Ліза»,
«Наша Лизавета».

Саме їй довелося бути єдиним свідком
смерті Павла Скоропадського внаслідок поранення під час бомбардування навесні
1945 р. У 1959 р. після смерті старшої сестри Марії Скоропадської, Єлизавета
очолила Гетьманський рух як найстарша в роду Скоропадських. Значною підтримкою
в цій місії для неї був її чоловік Василь Кужим, український дипломат, один із
керівників Союзу гетьманців-державників. Вочевидь, найпомітнішою подією за
керівництва рухом Єлизавети Скоропадської стало відкриття 1963 року у
Філадельфії (США) Східноєвропейського дослідного інституту ім. В’ячеслава Липинського. Саме йому вона й передала
родинний архів незадовго до своєї смерті 26 лю­­того 1976 року в Оберстдорфі.

Джерело: facebook.com/history.diaspora

Оригінал статті на НСПУ: Сьогодні день пам’яті доньки гетьмана Павла Скоропадського Єлизавети Скоропадської