“Стрілець часу. Елізіум” повертається.

2021-05-19 12:23:29 Лана Василенко

“Стрілець часу. Елізіум” повертається.

Вітаю, любенькі мої! За тими конкурсами нема коли вгору глянути. Але час настав, і новий розділ уже на сайті. Чекає, не дочекається ваших оченят. Отож вперед, підкорювати історію про героя нового часу! Боги і демони не сплять, а Стрілець зовсім скоро опиниться в Елізіумі. Буде круто, я обіцяю. А ще місцями смішно, лячно і фентезійно. Слідкуйте за оновленнями. А ось і цитата-монолог з нового розділу для затравки. Для тих, хто не в курсі справи, Родик – то антипод Стрільця, а за сумісництвом  антагоніст і пішак давніх богів. Кохання до Нівеї  у нього було сумне, та це теж  може скоро змінититися! 

“Веліал ухопив Родиона за шию, міцно затиснув в оберемку і вони обидва потонули у темряві ночі.

«Медитація? Ви  що, знущаєтеся з мене? — Родион хоче закричати, але йому досі не вдається роззявити рота. Тоді він намагається заспокоїтися і подумки розставити усі крапки над і: — «Бридня якась. І взагалі, чому саме я повинен рятувати Нівею від Сірого Янгола? А, може, вона не хоче бути врятованою? Може, їй не хочеться повертатися до матері-упирихи? Не даремно ж вона у свій час втекла від Всевидячого Ока і заховалася у земному світі людей. Ха! Веліал. Велік дурнуватий. Зуб даю, що він даремно мучиться почуттям провини. Дівка не втрималася і випала? Нісенітниці. Така не випаде, хіба що добровільно. Значить, у неї були на те свої причини. Морена згадала Жнива. Невже справді тутешні боги навчилися продовжувати власне існування з допомогою людських душ? Ще й транспорт ними заправляють. Такий собі «бензинчик». Може, їм вічний двигун винайти і нехай залишать людей у спокої? Але ні одна ідея в голову не лізе. От тупа макітра! Киди ж подівся хвалений IQ? Напевно, після падіння з багатоповерхівки усі мізки повибивало. Геніальність як рукою зняло. Я навіть забув повне значення числа Пі. Який сором! Але стоп. Тпру, Родионе. З цього місця докладніше. Я тепер не вундеркінд? Тобто, можу жити, як звичайні люди і не паритись над доведенням аксіоматичних теорій? Ура! Я вільний, вільний, вільний! Нехай тепер інші напружують сіру речовину в головах, а з мене досить. Наївся досита. Так. Як же ще перевірити власну пересічність? Здається, я писав талановиті вірші. Вдома лежить ціла тека зошитів, якщо мати в макулатуру не здала. А якщо здала, туди їм і дорога. Ану, Родионе, збацай садюшку про Веліала і Мару. Е-е-е… Не виходить. А якщо так: «Велік став на задні лапи, бо він – придурок дурнуватий.» Або: «Велік бив Мару ногою, бо та кричала дати спокою.» Еврика! З віршами також покінчено. Лафа лафанська. Геніальність і талан були як валізи без ручки: і нести тяжко, і викинути шкода. А тепер все, відпали , як рудиментарні відрости  на кшталт рогів та хвоста.  Тепер можна розслабитися. А справді, де це ми? Доки я копирсався у власних думках, Веліал узяв за барки і приніс невідомо куди. Але тут гарно! Навіть дуже. Краса – велика сила. Райські кущі відпочивають. Ого, яка величезна деревина, аж небо підпирає. Через стовбур навіть кар’єрний самоскид проїде. Тільки я щось плодів не бачу. Їсти хочеться, аж слинкою вдавився. Зараз би кружальце ковбаски та ковалок сиру, та на яйце, та на пательню. З хлібчиком саме те. А потім запити свіжовичавленим соком.”

 Клікабельне посилання на Розділ 8

Чекаю на ваші відгуки і коментарі, любі мої! Так приємно, що ви у мене є! Цілую і обіймаю! Ваша Лана Василенко!

Оригінал статті на Букнет: “Стрілець часу. Елізіум” повертається.