«Стрілецькую славу збережемо…»

«Стрілецькую славу збережемо…»

Нам бракує живої історії і її донесення до молоді, яка, за малим винятком, знає українську минувшину на рівні початкових класів. Тож у видавництві «Місто НВ» побачило світ літературно-художнє видання Юрія ШКРУМЕЛЯКА «Крівавий шлях. Чота крилатих», упорядковане письменницею, чільницею обласної організації НСПУ Світланою Бреславською. Книжку приурочено до 125-ї річниці від дня народження і до 55-ї – від часу відходу в засвіти незаслужено забутого українського письменника з Ланчина, січового стрільця, мученика радянських концтаборів Юрія Шкрумеляка. Про це повідомляє galychyna.if.ua.

Вихід добротної книги – це певна знаковість, а не лишень підсумок проведеної роботи чи фактологічне заповнення окремої інформативної ніші. Сучасна книга, яку зусебіч накривають хвилі новотехнологічного інтернетного валу, має прокладати ментальний зв’язок між поколіннями. Адже подібно до того, як і в минулому столітті січові стрільці та воїни Української Галицької Армії, сучасні військовики-відчайдухи на Сході України тримають стяг національної доблесті і честі, тим самим продовжуючи нашу багатовікову національно-визвольну борню.

Українське січове стрілецтво, постале на добровільних засадах, не знало горезвісної рекрутчини та анархічної антиуставщини, якими зазвичай були просякнуті московська, а згодом і радянська армії. Загонам усусусів доручали чи не найскладніші відтинки фронту, саме їхні багнети стримували лави російської потопи на Європу, про що сучасні «оази демократії» свідомо призабули і в теперішній скрутний для України час відмахуються наших проблем своєю глевкуватою «стурбованістю».

Утворене на щиропатріотичному підґрунті, січове стрілецтво вилилось і в потужний культурно-мистецький та просвітницький феномен, бо ж під стяги борні стала найсвідоміша і найосвіченіша верства українства. Просто невтямки, як це можливо, аби у швидкоплинних перепочинках між кривавим битвами, замість унормованого військовиками алкогольного зняття стресу (широко культивованого в сучасних російських військових серіалах), – в окопах нашого вояцтва писалася поезія і проза, творилися пісня, малярство… Когорту славних імен – відчайдуха Лева Лепкого, елегійного та крицевого водночас Романа Купчинського, європейських освітніх осягів Олеся Бабія, автора гімну ОУН, взятого за основу Маршу сучасної української армії, доповнили ймено і чин універсальної постаті Юрія Шкрумеляка, літературний талант якого найкраще виогранився власне у жанрі військової прози.

Якщо підбірка лірико-публіцистичних новел «Крівавий шлях» описує нестерпні тяготи військової кампанії армії УГА 1919–1920 рр. у «чотирикутнику смерті» з натуралістичними сценами далеко не бравурно-маршевого боку війни – із жахливим побутом, інфекційними недугами, зрадою, розпукою та приреченістю на безпросвіття українського воїнства, – то вже історико-пригодницька повість «Чота крилатих» оповита ореолом відчайдушного, почасти навіть фантасмагоричного героїзму. Автор свідомо відходить від комплексу безальтернативної жертовності, фаталістично напророченої попередниками, – «йшли діди на муки, підуть і правнуки…», коли за Україну треба було померти, а плодами трудів скористаються всілякого роду і масті «воріженьки». І оприявнює нам вишколених «пробойовиків» – «спецпризначенців», яким доручали найскладніші завдання. Їхні образи не позбавлено й алегорій, а інколи й гіпертрофованого подвижництва, що, на жаль, не повсякчас культивувалося в українській ментальній традиції. Ми з легкої руки готові прийняти чужорідний «сюр» на кшталт «шаолінів», «ніндзь», «термінаторів», лиш би не своє, бо, бачте, немає фактів, доказів…

Пригадалося, як недавно у соцмережах здійнявся несусвітній «гевевт» із приводу героїзму січового стрільця Томина з Обертина, останки якого упокоїлися на військовому кладовищі у Незвиську на Городенківщині й котрий прославився тим, що, майстерно володіючи холодною зброєю, в одному бою зарубав 24 москалів. Будучи оточеним, він «повівся» на вмовляння російського офіцера і склав зброю взамін на збереження життя. Та підступний москаль не дотримав слова і зарубав добровільно роззброєного українського відчайдуха (наочний приклад, що не треба їм ніколи вірити).

Нам бракує живої історії і її донесення до молоді, яка, за невеликим винятком, знання української історії має на рівні початкових класів… Тому і маємо таку владу і суспільно заангажоване безпросвіття. Нам, українцям, такої героїки бракує, комплекс меншовартості прищеплений цупко і надовго, тому і не сформували повноцінної нації через оце формалістичне самоїдство. А звернімо увагу, як же потужно російська пропагандистська машина з подиву гідним телерозмахом «чтіт память защітніков отєчєства», хоча там усе зазвичай замішане на псевдоісторичних байках та вигаданих героях…

Микола СУЛЯТИЦЬКИЙ

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: «Стрілецькую славу збережемо…»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Добрі поради від Всесвіту.

Добрий вечір, мої любі!

 Слава Україні дорогі читачі й колеги

Вітаю усіх, Сьогодні я виклала ще один розділ книги

Покликання або Добрі Поради від Всесвіту 

 і на який ви чекали. Трішки смакоти у блозі для тих

86% діячів культури очікують збільшення популярності української культури у світі

72% українських культурних діячів передбачають збільшення патріотичного ухилу в культурі всередині країни внаслідок повномасштабної російсько-української війни. Про це свідчать результа

«Гра на вибування»: презентація книги відомого письменника у Чернівцях зібрала повну…

У Чернівцях 12 травня відбулася презентація книги «Гра на вибування» відомого публіциста, перекладача, письменника та критика Олександра Бойченка.

Захід зібрав повну залу Літературного целанівського

Моє Ца прогресивні домогосподарки

Пишуть багато про цільову аудиторію. Мені хочеться бачити такою прогресивних домогосподарок. Не тих, що посудомийки, а ті що люблять свого чоловіка усією душею. Знають, як йому важко приходиться на роботі й у захисті батьківщини.

Остання знижка на передплату Грішна

Любі мої, історія Вара і Єви в книжці “Грішна” доходить до свого завершення. Через днів п’ять буде фінал, тому продаж на деякий час (редегування) зупиниться. 

Не пропустить можливість купити зараз по заниженній

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"