Стосується всіх, хто читає книгу “Ліхтарник”!

2021-03-04 20:13:53 Дарія Гульвіс

Стосується всіх, хто читає книгу “Ліхтарник”!

Любі читачі, вам нарешті вдалося достукатися до мене(сприймайте автора, як жирафу, бо іншого виправдання, чому так довго тягнула з цим, не знайду) і я збираюся виділяти російську мову в тексті, щоб і вам було легше орієнтуватися, і мені не соромно було дивитися в очі іншим авторам. Тут наведено два варіанти цього виділення. 

1. Просто зноски

” – Глеб! – радісно окликнув його один з хлопців,- Ну наконєц, а мы тебе вже заждалися!*1

– Тебя*2,- виправив похмуро інший, він був найвищим з їхньої компанії, мав каштанове волосся, підстрижене під горшок, фіалкові очі й повнуваті червоні вуста, а довершував все це величезний шрам, котрий пересікав око, з-за чого він погано бачив, але відмовлявся носити окуляри. З одежі на ньому був шкільний коричневий костюм, червоний галстук, а на лівому боці був начеплений значок з зображенням піонера з флагом.

– Извиняюсь, ребят, немного пришлось задержаться. Надеюсь, вы без меня не успели ни о чем договориться?*3

– Да нет*4,- заговорив той, хто його привітав. Русий, з медово-карими очима і, ніяк не бажаючими зійти веснянками на щоках, за що всі його сприймали завжди несерйозно.

– Мы спереча…*5,-хлопець не договорив, бо його знову виправили:

– Спорили, а если быть совсем точными – обсуждали.*6

– Что ж это вы обсуждали без меня, Олег?*7 – Гліб натягнув на вуста посмішку, одночасно з цим сверлючи сторожким поглядом Олега, Дмитра, Костянтина і Михайла. Олег задоволено посміхнувся, не поспішаючи відповідати, але його випередив Михайло:

– Куди нас повезут на этих вихидных: на завод, в лес*8 чи залишимося тут памагать…

Очі Олега спалахнули злим полум’ям і він, грюкнувши кулаком по огорожі гримнув:

– Если не умеешь говорить по-человечески, лучше помолчи!*9

Михайло відразу замовкнув, втягнувши голову в плечі і опустивши очі додолу, не наважуючись зустрітися поглядом з товаришами. Олег подивився на шкільний годинник і незадоволено цокнув.

– В любом случае нам нужно поспешить, а, если это тебя успокоит, Глеб, ничего важного или интересного в нашем разговоре не было.*10

Гліб скрипнув зубами, дивлячись на задоволене обличчя Олега, але не зміг заперечити, тому рушив з усіма до відчинених дверей школи.

– И, кстати,- знову заговорив Олег,- если Семён опаздает и сегодня, думаю, его стоит временно отстранить от наших собраний, товарищи, не так ли?*11

Всі закивали головами, тільки Михайло тихо пискнув:

– Так еще ж две минуты.*12

– Твоя правда, – криво посміхнувся Олег, – у него еще есть целых две минуты.*13

Гліб проігнорував погляд, котрим хлопець його пронизав – зовсім недавно він був на місці Семена.

*1 – Гліб! Ну нарешті, а ми тебе вже зачекалися!

*2 – Тебе…

*3 – Вибачаюся, хлопці, довелося трохи затриматися. Сподіваюся, ви без мене не встигли ні про що домовитися?

*4 – Та ні.

*5 – Ми спереча…

*6 – Сперечалися, а якщо бути зовсім точними – обговорювали.

*7 – Що ж це ви обговорювали без мене, Олег?

*8 – …нас повезуть на цих вихідних: на завод, до лісу…

*9 – Якщо не вмієш говорити по-людськи, краще помовч!

*10 – У будь-якому випадку нам потрібно поспішати, а якщо тебе це задовольнить, Глібе, нічого важливого чи цікавого у нашій розмові не було.

*11 – І, до речі, якщо Семен запізниться і сьогодні, думаю, його варто тимчасово відсторонити від наших зборів, товариші, чи не так?

*12 – Так ще ж дві хвилини.

*13 – Твоя правда, у нього ще є цілих дві хвилини.”

2. Передача російських слів українськими буквами

” – Глєб! – радісно окликнув його один з хлопців,- Ну наконец, а ми тєбє вжє заждаліся!

– Тєбя,- виправив похмуро інший, він був найвищим з їхньої компанії, мав каштанове волосся, підстрижене під горшок, фіалкові очі й повнуваті червоні вуста, а довершував все це величезний шрам, котрий пересікав око, з-за чого він погано бачив, але відмовлявся носити окуляри. З одежі на ньому був шкільний коричневий костюм, червоний галстук, а на лівому боці був начеплений значок з зображенням піонера з флагом.

– Ізвіняюсь, рєбят, нємного прішлось задєржаться. Надєюсь, ви бєз мєня нє успєлі ні о чєм договоріться?

– Да нєт,- заговорив той, хто його привітав. Русий, з медово-карими очима і, ніяк не бажаючими зійти веснянками на щоках, за що всі його сприймали завжди несерйозно.

– Ми спереча…,-хлопець не договорив, бо його знову виправили:

– Спорілі, а єслі бить совсєм точнимі – обсуждалі.

– Что ж ето ви обсуждалі бєз мєня, Олєг?– Гліб натягнув на вуста посмішку, одночасно з цим сверлючи сторожким поглядом Олега, Дмитра, Костянтина і Михайла. Олег задоволено посміхнувся, не поспішаючи відповідати, але його випередив Михайло:

– Куди нас повєзут на етіх віхідних: на завод, в лєс чи залишимося тут памагать…

Очі Олега спалахнули злим полум’ям і він, грюкнувши кулаком по огорожі гримнув:

– Єслі нє умєєшь говоріть по-чєловєчєскі, лучше помолчі!

Михайло відразу замовкнув, втягнувши голову в плечі і опустивши очі додолу, не наважуючись зустрітися поглядом з товаришами. Олег подивився на шкільний годинник і незадоволено цокнув.

– В любом случає нам нужно поспєшить, а, єсли ето тєбя успокоіт, Глєб, нічєго важного ілі інтєрєсного в нашєм разговорє нє било.

Гліб скрипнув зубами, дивлячись на задоволене обличчя Олега, але не зміг заперечити, тому рушив з усіма до відчинених дверей школи.

– І, кстаті,- знову заговорив Олег,- єслі Сємьон опаздаєт і сєгодня, думаю, єго стоіт врємєнно отстраніть от наших собраній, товаріщі, не так лі?

Всі закивали головами, тільки Михайло тихо пискнув:

– Так єщє ж двє мінути.

– Твоя правда, – криво посміхнувся Олег, – у нєго єщє єсть целих двє мінути.

Гліб проігнорував погляд, котрим хлопець його пронизав – зовсім недавно він був на місці Семена.”

Просто ставите номер варіанту, який вам здається краще. Якщо ліньки, можна вибір не пояснювати, але за розгорнутий коментар буду вдячна.

Оригінал статті на Букнет: Стосується всіх, хто читає книгу “Ліхтарник”!