Спільна історія. Частина п’ята!!!!!

Спільна історія. Частина п’ята!!!!!

Ну що ж, я перехопила естафету від неймовірних авторок!

1 частина – Ульяна

2 частина – Іва Дюваль

3 частина – DEKLIN

4 частина – Кайла Броді-Тернер

Історія дісталася мені вже сповнена соковитого сюжету та неймовірних персонажів.
Я вирішила не відставати й додати краплю власного божевілля в цей світ.

Як казали дівчата, радіо «Безкоштовне Божевілля за 1000 гривень» — в ефірі!

Тож пристебніть паски безпеки, бо педаль газу вже втиснута в підлогу!

 

Альзі й Кайрен різко повернули голови туди, звідки лунав голос.
Очі Альзі повільно округлилися.

Вона озирнулася навколо — ні Кайрена, ні розкиданих аркушів із частинами карти. Лише туман — густий, молочно-білий, що ковтав кожен звук і рух.

— Снівелю?.. — крикнула вона з насторогою.

Тиша. Лише глухий подих туману.

— Кайрен?.. — цього разу голос зірвався на крик, у ньому тремтіли паніка й злість. — Проклятий син!

Вона вилаялася, і кров у її жилах запалала гарячим жовтим світлом, що відбилося в очах. Альзі різко підвелася й рушила в той бік, куди зник Ельвіз.

«Знайду Ельвіза — разом розвіємо це марево… Головне, щоб я йшла правильно…»

Кайрен сидів на холодній землі з широко розплющеними очима. Ще мить тому він бачив небо, ліс, річку… й Альзі.
А тепер — нічого. Лише суцільна біла прірва туману.

— Ельзі?.. Ельзі!.. — голос його надтріснуто розлітався в порожнечі. — Це знову твої жарти? Це зовсім не смішно, чуєш?

У тумані попереду ледь окреслилася жіноча постать.

— Ельзі! Я тебе бачу! — видихнув він із полегшенням. — І клянусь, я більше не буду малювати, поки не припиниш ці трюки!

— Ельзі?.. — долинув до нього солодкий, п’янкий голос, від якого серце здригнулося. — Ой, любчику, боюся, ти помилився…

Ті ж самі солодкі ноти, але тепер у них бриніла грайлива лукавість.

Вона виринула з туману безшумно, наче привид. Її тіло огортало вбрання, що переливалося сірими, блакитними та крижаними відтінками — мов тіні світанку на замерзлому озері. Здавалося, тканина була частиною її тіла.
Волосся біле, як чисте срібло, ловило кожну крихту світла, мерехтіло, немов живий метал.
Обличчя — бліде, як повний місяць. Очі — непроглядно-білі, у їхній глибині клубочився молочний туман.
Губи мали ледь помітний синюватий відтінок, немов їх торкнувся подих крижаного вітру.

Під прозорою шкірою мерехтіли сріблясті вени, а по них текла кров, схожа на рідке срібло. Довгі, гострі нігті нагадували хижі кігті, теж холодно блискучі. У всій її постаті було щось потойбічне — наче вона була втіленням живого сну, що вийшов із глибин цього туману.

— А-а-а-Альзі!!! — заволав Кайрен і почав відповзати, розгрібаючи холодну вологу землю.

— Ох, як образливо… — вона надула губи й кокетливо схилила голову набік. — Невже моя сестриця тобі більше до вподоби?

— Се… се… сестриця?! — Кайрен захлинувся власним голосом.

— Авжеж, — вона кивнула, і срібні пасма волосся ковзнули по плечах. — Ми обидві — доньки Венсельзії.
Щоправда, Альзі — дракон Кривавого Місяця та Світла… — Вона повільно провела кігтями по власних пальцях, милуючись їхнім блиском. — А я… — вона поклала руку на груди, — Вельзіра. Дракон Повного Місяця і Туману.

Її голос на останніх словах став глибоким, майже урочистим.

— А ти у нас… — вона нахилилася ближче, і Кайрен відчув запах холодної роси та металу. — Хм, зачекай. Не кажи.

Посмішка стала хижою. І раптом, немов тінь, вона вже стояла впритул.
Холодний кіготь ковзнув по шраму під його ключицею, і хлопець закричав від болю.

Вельзіра повільно злизала краплю крові з кігтя. На мить її молочно-білі очі спалахнули червоним, але швидко знову вкрилися туманом.

— Цікаво, Снівель… — протягнула вона, вимовляючи його прізвисько так, наче перед нею був милий цуцик, із яким кортіло погратися.
— То ти у нас син теслі? — її погляд ковзнув до малюнків на землі. — А це що? Карта Дрієнгстату?.. Ммм… Як цікаво.
Раптом вона завмерла, немов у пам’яті спливло щось важливе.
— О-о-о… А Ельвіз нічого такий… цікавий. — її посмішка набрала хтивих ноток.

— Звідки… звідки ти все знаєш? — Кайрен витріщив на неї очі.

— Що? Ах, забула зовсім… — її губи знову розтягнулися у зухвалій посмішці. — Ти ж смертний.
Вона гордовито випрямилася.
— Розумієш, любчику, у кожного дракона свої здібності. У мене — туманне марево, читання крові й… — вона зробила драматичну паузу, виблискуючи білими очима, — ох, не стану ж я розкривати всі секрети.
Її сміх був тихим, але збудливо-лякаючим, наче шелест кігтів по крижаному склу.
— Любчику, скажи… А ти хотів би стати драконом? — вона схилилася ближче, так що холод її подиху торкнувся його щоки.

— Ні! Я не хочу бути потворою! — Кайрен майже виплюнув слова.

— Потворою? — вона відсахнулася, а потім розсміялася так, що його пробрало тремтіння. — Ха-ха-ха! О, любчику… А ти взагалі знаєш, звідки беруться дракони?

Він мовчав, розгублено кліпаючи, не знаючи, що відповісти.

— Думаєш, ми вилуплюємося з яєць? — вона пирснула саркастичним сміхом. — Ні, любчику. Ми теж були людьми.

Кайрен остовпів, його очі розширилися.
— Що?.. Але як тоді…

— Ну, я, наприклад, була донькою п’яниці, який щоночі продавав мене купцям за пляшку пійла. — Її щелепа стиснулася, голос на мить затремтів від люті, а срібні вени під шкірою спалахнули яскравіше. — Поки я не зламалася і не вирішила… покінчити з усім.
Вона говорила це дивно спокійно, наче смакуючи кожне слово.
— Але там… я зустріла дракона. Він вирішив, що я варта більшого, що моє життя має тривати. І от — я. Сильна. Чарівна.

Вона розкрила руки, немов демонструючи свою красу і силу, й усміхнулася з радістю, майже дитячою, але водночас моторошною.

Кайрен дивився на неї тепер інакше — не як на потвору, а як на істоту, що пройшла крізь пекло.
— Пробач… — промовив він тихо. — Я не думав, що ти колись була людиною.

— Любчику, а хочеш бути сильним? Жити століттями? Подорожувати, бути вільним і незалежним? — Її слова лилися в його свідомість, як музика, огортаючи думки туманом, наче серенада живого сну.

 

— Хочу… — мов зачарований, прошепотів він.

Вона схилилася до нього, гострим нігтем розрізала власну вену. Срібна кров засяяла, немов рідке світло, і почала стікати йому до вуст.

— Пий, любчику… пий. Тепер ти мій.
Її голос звучав, як заспокійливий шепіт, як щось рідне й небезпечне водночас.

Та раптом тіло Кайрена стиснуло від дикого болю. Немов тисяча крижаних голок прорізала його вени, він зігнувся, корчачись на землі.

— Що ти наробила?! — голос Альзі гримнув, як грім.

Вельзіра різко озирнулася. Перед нею стояла Альзі, а трішки позаду — Ельвіз.

— Швидко ви… — протягнула Вельзіра із захватом. — Але пізно. Тепер він мій цуцик.
Вона хижо посміхнулася.
— Але я готова обміняти його на демона. — Її погляд ковзнув на Ельвіза, і вона спокусливо прикусила губу. — Закладаюся, ти того вартий.

— Він мені потрібен! — зашипіла Альзі.

— Знаю, знаю… — з удаваною нудьгою перервала її Вельзіра. — Але скажи… ти справді думаєш, що він ще живий? Чи він уже був не смертним?
Вона підійшла майже впритул до сестри, в її білих очах закружляв туман.

Альзі поглянула на Кайрена, який корчився від болю, поки його вени палало сріблом.

— Він уже був драконом.

 

Сподіваюся, мені вдалося втримати планку та гідно передати  естафету Жанет Девлін
А від мене — маленький подарунок: візуал із чарівною Вельзірою.

  

Оригінал статті на Букнет: Спільна історія. Частина п’ята!!!!!

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Новий спойлер

Ось вам новий спойлер: Ден дізнався дещо… Таємницю, яка змусила його замислитися — чи справді ця людина сприймала його так само як він її.

І тепер питання: що ж саме він дізнався?        Правила його гри

Новий спойлер

Ось вам новий спойлер: Ден дізнався дещо… Таємницю, яка змусила його замислитися — чи справді ця людина сприймала його так само як він її.

І тепер питання: що ж саме він дізнався?        Правила його гри

2 українські книжки у фіналі Міжнародної книжкової премії Вітольда Пілецького

Премія імені Вітольда Пілецького оголосила фіналістів 2025 року, до них увійшли і 2 книжки українських авторів. Про це повідомив Інститут Пілецького, що вручає премію.
Премія відзначає

Фестиваль «Земля поетів» привабив понад 5 тисяч відвідувачів

Другий міжнародний фестиваль «Земля Поетів», що відбувся у Львові, протягом двох днів відвідали близько 5 тисяч людей. Про це Читомо повідомили його організатори.
Під час благодійних ау

Коротенько

Невеличкий буктрейлер до книги про драконів “ДИКИЙ КОРОЛЬ”

Це сьома книга з циклу Дикі Землі.

Перейти до блогу

Нові автори

Валерія Расходова Кількість робіт: 6 Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Володимир Присяжнюк

Володимир Присяжнюк (1966 р. н., м. Івано-Франківськ) — поет, пісняр, прозаїк. Автор книги поетичних пародій "Тобі сюди, Алісо!" (2016) та збірок лірики “Усередмісті моєї пам’яті“ (2017), “Експресії“ (2019), публікувався в багатьох літературних альманахах та колективних збірниках, зокрема, в літературних журналах “Дніпро “, “ДЗВІН“, “Німчич“, “Форум”, у періодичній пресі, зокрема, в газетах “ Літаратура і мастацтво“(Республіка […]

Mary Anna Кількість робіт: 8 Наталія Гумен-Біланич

Наталія Гумен народилася 3 лютого 1983 року в м. Ужгороді. У 1999 р. закінчила загальноосвітню школу І-ІІІ ст. № 1 ім. Т.Г. Шевченка і вступила на філологічний факультет (відділення української мови і літератури) УжНУ, який закінчила у червні 2004 р., одержавши диплом магістра. Нині аспірантка кафедри української мови. Творче надбання дитинства та дзвінкої юності вилилося […]

Світлана Ткаченко

Народилась та живу в Києві. Спеціалізувалась у галузях монетарної політики, банківської справи, фондового ринку, економічної психології та фінансової поведінки. Зі світлими прагненнями і вкладаючи душу вивчаю світ і пишу тексти на професійну тематику, але справжнє натхнення отримую від створення вигаданих поетичних світів та історій, поділяючи спільні психологічні стани із моїми героями. Тепер працюю переважно над […]

Тоня Твіст

м. Київ Письменниця, перекладачка, авторка освітніх програм в «Lucky Academy». Пише для дітей та дорослих. Також пише детективи. Випускниця літературних шкіл, курсів та академії детектива. Публікується під псевдонімом в різних літературних журналах та збірниках. Лавреатка та фіналістка багатьох літературних конкурсів, серед яких: міжнародний літературний конкурсу до Дня Студента, (Канів, 2019); міжнародний літературний конкурс «Коли наблизитися…» […]

Юлія Бережко-Камінська

Народилася 29 травня 1982 р. на Херсонщині (с. Чорнобаївка Білозерського району). Журналіст, редактор друкованих видань. Закінчила Київський національний університет ім. Т. Шевченка (Інститут журналістики). Автор понад 500 журналістських і літературних публікацій у регіональній і всеукраїнській пресі. Друкувалася в журналах і газетах: «Дніпро», «Україна», «Золота пектораль», «Полисадник», «Жінка», «Крила», «Одноклассник», «Летопись Причорноморья», «Отражение», «Медиа Експерт», «Алые паруса», «Літературна Україна», «Українська […]

Анатолій Хільченко

Анатолій Хільченко. Народився на Полтавщині 1979 року. Навчався у Київській духовній семінарії та академії. Працював у релігійних та навколоцерковних громадських організаціях. Священник Української Православної Церкви. Сторінка у мережі ФБ: https://www.facebook.com/presviter.anatoly/ Ютуб-канал: https://www.youtube.com/channel/UCaAjutYWJOdPdHaNCJU28ng Група “Інститут прикладної теології”

Олександр Козинець

Олександр Козинець Український письменник, логопед, викладач, хорист. Народився 24 серпня 1988 року в м. Лубнах на Полтавщині. Живе та працює в м. Києві. Кандидат педагогічних наук, викладач кафедри логопедії та логопсихології Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, логопед. Автор поетичної тетралогії «Сезони днів» (2019) (чотири збірки, в яких разом 366 віршів на кожну пору року); літературних проектів […]

Оксана Винник Кількість робіт: 5 Еліна Свенцицька

Поет, письменник, літературознавець. Закінчила філологічний факультет Донецького національного університету. Жила до останнього часу в Донецьку, з серпня 2014 р. – в Києві. Пише прозу російською мовою, вірші – українською. Автор 8 книжок: «З життя людей» (проза й вірші), «Пустельні риби» (вірші), «Вибачте мене» (проза), «Білий лікар» (вірші), «Проза життя» (проза), «Триада раю. Проза життя» (проза), […]

Володимир Віхляєв

Віхляєв Володимир Вікторович народився 23 червня 1986 року в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області. Проживає в місті Запоріжжя. Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Національної асоціації адвокатів України, Спілки адвокатів України, Науково-експертної ради Асоціації адвокатів України. Академік Міжнародної літературно-мистецької академії України Магістр права та менеджменту […]

Юта Радуга

Юта Радуга (Безхлібна Юлія Сергіївна) –  (народилася 14 квітня 1989 року на мальовничій Волині) — прозаїк, письменниця, копірайтер, перекладач, самовидець, букініст, ментор, меценат на різних інтернет ресурсах та майданчиках.   Має ІІ вищі освіти: Архітектурна- («Харківський Національний університет міського будівництва та господарства ім. архітектора Бекетова») м. Харків; Військова- («Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. «Героїв […]

Віктор Васильчук

Народився 29 лютого 1960 року в м. Коростень, що на Житомирщині, в сім’ї залізничника (батько Борис Іванович, почесний залізничник, учасник Другої світової війни, ветеран праці – 40 років електрогазоз-варником на вагонному депо) і робітниці (мама Розалія Кайтанівна, пенсіонерка, трудилася формувальницею на «Жовтневій кузні»). Українець. Громадянин України. Закінчив філологічний факультет Київського держуніверситету. З 1982 р. працював […]

Перейти до "Нові автори"