Меню

“Скарби Примарних островів”. Анонс 22 розділу

Букнет “Скарби Примарних островів”. Анонс 22 розділу

“Скарби Примарних островів”. Анонс 22 розділу

Ярош забрав Феофана з корабля на берег того ж дня, коли вони стали на якір біля рибальського селища. Щойно засутеніло, піратський капітан мовчки привів свого полоненого на окраїну поселення, де вдалину йшли хвилі пагорбів, вкритих пожухлими осінніми травами.

Феофан пам’ятав, як тоді, в Елігері, в його руках компас здавався зламаним, а нині стрілка рухалася легко. Ця річ все-таки була цінна, недарма її хотів забрати радник Імператора.

– Що ж ти не йдеш, міністре? – бачачи, що Феофан зволікає, запитав Сокіл. – Не віриш, що я тебе відпускаю?

– Не вірю, – щиро відповів Феофан. – Ти вистрілиш мені в спину, коли я радітиму порятунку. Я бачив тебе в бою, ти даси мені відійти далеко.

Ярош відвів погляд. Феофан не міг знати, про що він думає, і що згадує, як захищав ворога на нараді піратських капітанів. Імперський міністр був його полоненим, і як сказав Ричард, лише йому вирішувати, що буде із заручником.

– Тоді ти розумієш, що на тебе чекає, – холодно осміхнувся Ярош, дістаючи пістолет. – Іди.

Феофан не зрушив з місця.

– Стріляй так, піратський капітане. Якщо ти прирік мене на страту, я хочу дивитися тобі в очі. Це моє останнє бажання.

– Ні, тобі відмовлено у цьому бажанні. Але якщо наполягатимеш, твоя смерть буде іншою. Вибирай, Феофане.

Було дивно чути, що пірат називає його на ім’я, а не зневажливо: імперським міністром. Феофан закрив очі, потай зітхнувши. Так, йому дозволено обирати, але так чи так, сьогодні розвага переможців скінчиться. Він хоче, щоб ця розвага закінчилася сьогодні, – ось у чому насправді полягає його вибір.

– Сподіваюся, колись ти знайдеш те, що шукаєш, і воно тебе не згубить, Яроше Соколе, – наостанок сказав Феофан і повільно пішов вздовж берега до найближчого пагорба.

Ярош подивився на пістолет у своїй руці. Міністр правильно каже: він може дати полоненому відійти далеко. Як спокусливо вирішити все одним пострілом, але нащо тоді він запитував у компаса про безпечний шлях для міністра?..

Страшно іти і не озиратися, очікуючи на лункий гуркіт пострілу, на останнє, що ти, певно, почуєш перед смертю. Звісно, якщо тебе не лишать самого вмирати посеред скошеного поля.

Феофан піднявся на пагорб і не витримав очікування – озирнувся…

Повністю розділ буде опублікований у понеділок.

 

Оригінал статті на booknet.com: “Скарби Примарних островів”. Анонс 22 розділу

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення