Меню

Серія книг “Життєпис смертника”.

Букнет Серія книг “Життєпис смертника”.

Серія книг “Життєпис смертника”.

На “Букнет” я вже доволі давно, викладаю глави регулярно, є кілька людей, що читають мої книги, але дописів я ще не робив (був один, але згодом я його видалив). Пишу я це, оскільки хочеться з кимось поділитись тим, в що я вкладав свій час, фантазію та душу, а також через ті відчуття, коли мої книги вперше вподобали і прокоментували. Було дуже приємно побачити, що є такі люди, що прочитали все, від початку до кінця, та продовжують читати нові книги (з тої ж серії). Саме тому, я хочу запросити вас до прочитання серії моїх книг з циклу “Уріга”. Вона починається саме з вищезгаданого “Життєпису смертника”. 

Уріга – фентезійний світ в якому існують десятки держав: від величезних імперій до країн-міст, і це лише на поверхні. Більше тисячі різноманітних рас, з яких найбільш розповсюдженими є лише кілька десятків: люди, зарди, гандарви, ельфи різних стихій, орки, крилатий народ, звіролюди, драконінги, перевертні, вампіри, демони і безліч інших, про які згадуватиметься в ході оповіді. Проте стереотипи про те, що ельфи – вегани, чи що орки – зло, в цьому світі не діють. Ельфи з насолодою ласують стейком з кров’ю, а орк легко може випивати з ельфом чи людиною, якщо їхні країни у відносному мирі, а серед авантюристів можна побачити гобліна з гірського королівства, особливо в країнах, що не знаходяться під впливом церкви. 

Проте не все так гладко, як здається на перший погляд. Війни між світлом та пітьмою доволі розповсюджене явище. Орки часто роблять набіги на територію сусіднього королівства через потребу у їжі, Теократія веде війни проти орків та наг, а також проти звіролюдей, що постійно стояли на стороні людей. Вбити можуть за крихту хліба, спалити за підозру у поклонінні давньому роду Темного Владики, а взяти в рабство просто по прихоті того, хто має гроші і владу. В світі царює хаос, проте ця епоха рахувалась порівняно спокійною. Проте серед цього всього божевілля, можна знайти і мирні куточки з неймовірними краєвидами, що зачаровують випадкових мандрівників, і руїни давніх країн, і землі, в яких немає нічого живого, а лише мерці сторожать їх. 

“Життєпис смертника” – розповідь, у трьох книгах, від обличчя одного з жителів цього світу. Він перейшов дорогу не тим людям і внаслідок цього попав за грати, як небезпечний злочинець. Його доля – загинути там у муках, але згідно з законами, він має право записати свою історію, щоб залишити все на розсуд майбутнім поколінням. Записує він її, як свій життєпис і згадує у ньому всі моменти, які лишень на пам’ять приходили: від простих пустощів та п’янок до кривавих битв та постільних сцен. Йому немає чого соромитись, адже завтра-післязавтра його тіло можуть вивісити над воротами столиці. 

Як я оцінюю свої книги? Середнячок. Могло бути гірше, але намагатимусь зробити набагато краще. Я вже говорив це в передмові до книги, але повторю ще раз: моя писанина далеко не “Сільмаріліон” чи “Володар Перстнів”, як фентезі, але і зовсім не погана. Це все записано з моєї фантазії, сормованій книгами мого улюбленого автора, комп’ютерними іграми в жанрі РПГ у світах фентезі, які я з років восьми-дев’яти лускаю, наче насіння (мені 20 рочків :D). 

Чому я вирішив писати? Дві причини. Перша полягає в тому, що в іграх, книгах чи фільмах, постійно появлялись моменти, в яких в мене виникали питання “а чому так, а не інакше”, “але ж можна було зробити так”, “чому вони не поцілувались”, “можна ж було продовжити”, “а чому локація така, якщо можна було зробити інакшою”, “не закривайте все квадратиками” (збоченець!). Ці світи мені здавались не повними. Постійно появлялось відчуття пустоти в серці, після проходження гри і хотілось ще, але продовження не було, хоча могло і появитись. Іноді бісило, що я не можу керувати поселенням, врятувавши графиню, взяти від неї не гроші, а (вибачте мене за такі думки), побачити весілля персонажів, дітей чи хоча б особисто спалити церкву з усіма прихожанами в ній, після вдалого рейду на місто. Ці рамки мене сильно тіснили, все йшло не так, як хотілось і я зрозумів, що цього не буде лише в одному випадку, якщо я сам створю свій світ. Захотів подорожувати? Легко! Викинь свого персонажа з хати і нахай він шастає, ненавидячи всіх навкруги! Хочеш справжнього божевілля? Вистав проти гномів демонів та нехай вони рубаються, поки гг буде здалека (або не зовсім) спостерігати за ходом подій. Все відразу так, як ти хочеш. Так, не все можна вмістити в одній книзі, через особистість головного героя, але ж можна скоїти це з другорядним персонажем чи в іншій книзі!

Друга причина – це просто той світ, якого я хочу. Мені подобається писати про нього, подобається уявляти його, адже здається, що він дійсно існує. Такий далекий, але близький серцю, світ, в який так і хочеться поринути. Фактично, я описую реальність, в якій я хотів би народитись. Де все водночас і просто, і складно. Ось, що таке для мене Уріга і саме тому я описував все доволі детально. Це – мій світ, який є для мене рідним. В нього я вклав душу.

Зацікавило? Тоді я запрошую вас прочитати мої книги (три “Життєписа”), прокоментувати їх (хвалити не можна критикувати :D), а як сподобається, то і зірочку поставити можна, щоб підняти її в рейтинзі і її побачило більше людей (я – нагла морда). 

 

Оригінал статті на booknet.com: Серія книг “Життєпис смертника”.

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення