Рік на Букнет. Що далі?

2021-03-17 07:38:00 Лана Іссан

Рік на Букнет. Що далі?

Усім привіт!

  В першу чергу дуже вдячна усім читачам і авторам, які підтримували мене на тернистій дорозі новачка. А також адміністраторам, які багато підказували, помагали робити перші, невпевнені кроки на шляху до мети стати авторкою жіночих романів.

 Було багато радощів, були й дуже неприємні дні, коли хотілося опустити руки. Та з підтримкою близьких, а також декого з колег я не здаюся. Особлива подяка дуже талановитій авторці і просто чудовій дівчині, Юліанні Бойлук, яка безкорисливо і щиро помагала мені, додала сміливості спробувати свої сили у цій нелегкій справі і далі помагає.

   Починаючи публікувати першу книгу, я геть не уявляла, як буде далі, чи зможу зацікавити читачів своєю історією. Але від серця старалася, щодня викладала продовження і хвилювалась. Потроху читачі знаходилися. Дарували зірочки, писали коментарі і це неабияк додавало натхнення. Щиро вдячна усім, хто був зі мною з самого початку, а також тим, хто недавно натиснув кнопочку «Відстежувати автора» на моїй сторінці. Без вашої активної підтримки не було б Лани Іссан.

 

  Дорогі читачі, мало, чи багато я досягнула за цей рік, не можу сказати. Це відносне поняття. Але вважаю, що справжній успіх не варто вимірювати цифрами. Це в першу чергу радість, внутрішнє задоволення. Якщо людина щаслива, тоді й успішна. Дуже радію, коли можу нести щось хороше, цікаве людям. Робити чиїсь години хоч трошки веселішими, приємнішими. Додавати яскравих емоцій у сірі будні. А, якщо мені вдалося написати бодай щось корисне, що помогло комусь поглянути на якісь життєві ситуації по-іншому, то вважатиму, що досягла успіху. Бо для мене це головне.

  Хоча, звісно, я теж жива людина і було б лицемірством казати, що мені не потрібен заробіток. Я завжди мріяла знайти роботу, яка б приносила радість і залишала більше свободи. Здається, що письменництво, колись, може стати такою роботою. Хоча, якщо чесно, вже зараз витрачаю на це досить багато часу. Тому, відкрила комерційний кабінет і більшість моїх творів будуть платними. Приємно мати хоч якусь фінансову винагороду за свої старання, окрім емоційної. Ісус казав: «Вартий робітник своєї поживи». Але, обіцяю, що, по можливості, старатимуся і далі дарувати знижки і промокоди. А деякі книги будуть безкоштовні, щоб більше людей мали можливість ознайомитися з моїми творами.

  Тож, як змінилося моє життя, відколи стала не лише читати, а й писати на цій платформі?

  По-перше,  зустріла тут багато дуже приємних людей, з якими цікаво спілкуватися. Я отримую надзвичайно різноманітний досвід, який збагачує моє життя. Були й такі, що своєю критикою спонукали мене удосконалюватися. Спасибі їм за це. Є над чим пороздумувати. Адже усі ми такі різні, але об’єднані тут любов’ю до читання. Також жагою до нових вражень, пригод і романтики.

  По-друге, стала ще менше спати… (Не беріть з мене приклад) Так, це вже стає моєю шкідливою звичкою, з якою борюся, але, поки що, не дуже успішно. Бо творчість вимагає море часу, якого дуже бракує вдень. Та й зосередитися простіше, коли ніхто не заважає.

 Які плани надалі?

  Маю ще багато цікавих ідей, які мрію втілити в нових творах. Якщо буде можливість, старатимуся і далі тішити вас чимось цікавеньким. І незмінно з хорошим кінцем. Сама люблю книги і фільми тільки з хепі ендом, бо поганого і так скрізь вистачає.

  Дорогі читачі, з моїми книгами можете ознайомитися тут.

  Зараз працюю над новинкою «Чиє весілля». Це моя перша спроба написати любовний роман з детективною лінією. Щиро сподіваюся на вашу підтримку у цій нелегкій справі, адже книга безкоштовна, тому ваші коментарі і нагороди будуть єдиною моєю віддякою.

  Ще раз дуже-дуже дякую усім, хто читає мої історії, або хоч якось підтримує.

  Знаю, що дехто з вас прочитав усі мої книги. Буду радіти, якщо поділитеся під цим блогом, чи в особистих коментарях на фейсбук, своїми враженнями про мої твори. Який з них  ваш улюблений?

  Також мені хочеться дізнатися про що, чи про кого вам було б цікаво прочитати у моїх майбутніх романах. Якщо маєте якісь запитання, чи побажання до мене, прошу писати на фейсбук.

  Дуже ціную усіх вас, а особливо живе спілкування. Тож велике прохання,  не забувайте про коментарі. Хоч одне-два слова – краще ніж нічого, повірте.

  Щиро зичу вам здоров’я і хай у вашому щоденному житті буде якнайбільше любові і радості.

З любов’ю, Лана Іссан.

Оригінал статті на Букнет: Рік на Букнет. Що далі?