Різдво, якого в мене не було
Є свята, які смакують дитинством.
Вони асоціюються з яскравими спогадами, зберігаються у скрині пам’яті й оживають, щойно з’являється щось знайоме: смак страви, аромат, музика, відчуття тепла й затишку.
Так от — Різдво не було таким святом для мене.
Я з нерелігійної родини. Традиції поколінь були перервані й стерті. У дитинстві я не дуже розуміла, що це за свято, яке настає через тиждень після Нового року. Різниця між ними для мене зводилася до дрібниць: я рахувала страви на столі (не пісні, а цілком звичні, майже новорічні — просто їх обов’язково мало бути дванадцять) і клала часник у кути столу.
Трохи щось змінилося, коли я вперше сама зварила кутю.
А тепер — на четвертий рік війни — вже кілька років поспіль ми з родиною святкуємо за новоюліанським календарем. І Святвечір проживається інакше.
Я досі не релігійна. Тому сьогодні не скажу «Христос ся рождає», як герої мого роману. Я досі не вивчила колядок, окрім «Щедрика», і соромлюся співати їх перед вечерею — не вводжу й не плекаю цю традицію. Принаймні поки що. Цього року все ще так.
Я більше не рахую страв. Хоча тепер на столі не буде салату з крабових паличок — зате будуть вареники. Я знову зварю кутю.
Але головне — атмосфера.
Це більше не про галас, бо свята мого дитинства були саме такими. Тепер це про єдність і родинний зв’язок. Про тихе співбуття. Про спробу втримати тепло — навіть у дуже непростий час.
І, мабуть, саме з цього внутрішнього запиту народився сьогоднішній розділ.
Він — про Святвечір. Про мою спробу доторкнутися до того, яким це свято могло б бути для мене змалку. Як би воно гармонійно вросло в моє життя, якби було не набутим і вибраним уже в дорослому віці, а природним, прожитим із дитинства.
Цей розділ — не лише про свято. Він про уявну пам’ять. Про те, якими ми могли б бути, якби мали інший історичний досвід. І, зрештою, про суть усього роману — про життя, яке могло скластися інакше.
Тож вітаю вас зі Святвечором і Різдвом.
Нехай у кожного буде своє тихе світло — навіть якщо шлях до нього ще триває.
А яке ваше ставлення до Різдва?
Які дитячі спогади зберігаєте ви?
P.S. Сьогодні вийшов позаплановий розділ — затишний, теплий, різдвяний. Заходьте почитати, щоб відчути цю атмосферу.
Оригінал статті на Букнет: Різдво, якого в мене не було
Блог
У Швеції школи повертаються від електронних до паперових підручниківУряд Швеції скорочує використання цифрових інструментів у школах і пропонує повернутися до паперових книжок, зошитів і ручок.
Швеція, яку вважають однією з найтехнологічніших країн Євр
Історик і амбасадор UNITED24 Тімоті Снайдер запустив збір у межах кампанії «Захист неба», спрямованої на посилення української протиповітряної оборони. Про це повідомили на сайті ініціа
У Польщі створили платформу для співпраці бізнесу й культуриУ Сенаті Польщі організація роботодавців Pracodawcy RP започаткувала Platformę Kultury («Культурна платформа») — експертну ініціативу для розвитку співпраці між бізнесом, культурними ін
Поговоримо про атмосферу книги?Привіт, любі ❤️
Давайте трохи поговоримо про атмосферу книг. Я обожнюю коли в книзі є детальні описи, бо саме вони створюють атмосферу історії. Але нещодавно побачила відео, де дівчина говорила про те, що ненавидить довгі
❣️«неправильне кохання» Жіноча солідарність❣️Дорогі мої! Сьогоднішня у сучасному любовному романі “Моя пристрасна іспанка” стала справжнім випробуванням для нашої «іспанської троянди». Те, через що пройшла Сільвія, не залишить байдужим нікого. Казка
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.