Розділ дванадцятий!
Новий розділ “Особистого життя Джона R.” опубліковано. Свого часу вважала, що розділ під цим номером стане завершальним, але персонажі вирішили інакше) Ловіть невеличкий спойлер:
– Годі, – Бріджит раптом простягнула руку і на мить легко торкнулася його рукава. – Я вірю.
– Справді? – кров пульсувала у Джона у вухах, аж він ледве чув її слова. – вона – дочка мого вітчима, а Бен…
Але він вже бачив, що Бріджит не сміється і не зневажає – вона стояла зовсім спокійна, та на вустах потроху з’явилася ледь помітна усмішка – якась м’яка, майже співчутлива.
– Ти хороша людина, Джон, – мовила. – Звісно, я зрозуміла, що це все якась дурна плутанина.
Вона вірить! Вона йому ВІРИТЬ!
Полегшення охопило молодшого бухгалтера неначе лихоманковий дріж – спершу щось тепле, майже тривожне, розлилося, як не дивно, у верхній частині спини – “легені, напевно, легені!”, – встиг подумати – а потім настало розслаблення. Він відчув водночас вдячність, змішану з голодом, що раптом нагадав про себе, залишок розпачу – що він не зможе все пояснити – і, можливо, якесь фантомне відчуття від ковтка шампанського вранці. Від цього всього в голові наче запаморочилося – він різко сунувся вперед, аж портфель випав з-під ліктя, злегка нахилився і доторкнувся губами до її щоки.
Як гадаєте, яка буде реакція Бріджит?)
Оригінал статті на Букнет: Розділ дванадцятий!
Блог
Зимова казкаНарешті я закінчила свою готичну казку.
Ту, яку хочеться розповідати холодними зимовими вечорами, коли тиша стає глибшою, а тіні здаються ближчими. Казку, у якій темрява визирає з кожного кутка і ніби спостерігає за нами.
Зимова казкаНарешті я закінчила свою готичну казку.
Ту, яку хочеться розповідати холодними зимовими вечорами, коли тиша стає глибшою, а тіні здаються ближчими. Казку, у якій темрява визирає з кожного кутка і ніби спостерігає за нами.
Ректор чекає на вас. Негайно.Всім привіт. До прем’єри моєї нової книги про футбол, логіку та справжню дружбу залишилося всього 10 днів.
Чи замислювалися ви, що буває, коли четверо студентів наважуються переписати правила гри, за якими університет
Візуалізація до розділу 29Щойно я відчинила двері, як завмерла на порозі.
Кімната не була порожньою. Вона була заповнена солодким, п’янким ароматом квітів, але під ним, тонкою невловимою ниткою, відчувався інший запах. Терпкий, дорогий, із нотками
Всім привіт. До прем’єри моєї нової книги про футбол, логіку та справжню дружбу залишилося всього 10 днів.
Чи замислювалися ви, що буває, коли четверо студентів наважуються переписати правила гри, за якими університет
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.