Меню

Про шкоду читання з обміну, або як знайти читача

Букнет Про шкоду читання з обміну, або як знайти читача

Про шкоду читання з обміну, або як знайти читача

Про шкоду читання з обміну, або як знайти читача

Автор: Kalip / Додано: 02.10.18, 8:29:20

 

      Будь-який мережевий письменник рано чи пізно стикається з таким поширеним явищем, як взаємне читання. Причому воно може бути в будь-яких варіаціях: як читання один одного в рамках конкурсів, марафонів і т. д. і т. п. Але суть його одна – ти читаєш іншого автора, а натомість читають твій твір. Які переваги обіцяють автору, закликаючи брати участь в цьому? Їх два.

      Перше і найголовніше – твій твір прочитають. Так, це найважливіше, що змушує автора брати участь в цьому. Будь-якому письменникові потрібно знати, що його читають. Це надихає, окрилює та дає стимул писати далі. Ось на це й ловляться автори. Але ж за все потрібно платити … І розплата за читання тебе – ти читаєш іншого автора. Це друга умова даних заходів.

      Якщо перше зрозуміло і є реально здійсненною мрією письменника – тебе читають, то друге і обіцяє ті підводні камені, про які я хочу написати.

      Зазвичай після прочитання твору з обміну учасник повинен написати думки про прочитане. Іноді це розгорнута рецензія, ну а в конкурсах простіше – просто відгук або коментарі.

      Вперше беручи участь в такому заході, наївний автор вважає, що його колеги чекають від нього правди про своє творіння. І автор її пише. Не зі зла, щоб затаврувати ганьбою слабенький твір, а щиро сподіваючись допомогти колезі, розібравши у своїх коментарях усі його помилки, недоліки й даючи рекомендації щодо поліпшення тексту.

      Що в результаті отримує автор після опублікування чесного відгуку про прочитане? Тонни негативу на свою адресу. Сам автор, якому ви хотіли допомогти, обзиває вас усіма невтішними епітетами, починаючи від недоробленого Льва Толстого й закінчуючи, в залежності від своєї культури, різними виразами. Колеги по цеху, які беруть участь в цьому, природно стають на бік скривдженого автора і починається ваше цькування.

      Один раз пройшовши через це, ви більше ніколи не напишете правдивий відгук про прочитане, а розумні автори, бачачи, що можна отримати за правду, відразу роблять висновки і ніколи її не пишуть.

      Тобто, якщо ви хочете довго й плідно обертатися в письменницькому середовищі та брати участь в читаннях з обміну, ви повинні навчиться писати рецензії, відгуки, коментарі дуже розпливчасто, ні про що, а головне хвалячи колегу в його творінні. І успіх у вас в кишені. У відповідь ви отримаєте хвалебну оду своєї праці.

Приємно, так? Будь-який автор мріє отримати похвалу своєї роботи.

      Ключик простий – ви хвалите колегу, він хвалить вас і всі щасливі. А сенс тоді в чому? Саме в цьому.

      Не потрібно вірити, що ці читання, марафони та конкурси поліпшать ваш талант як вам обіцяють. Що ви, прочитав рецензію-відгук знайдете свої помилки та недоробки. Усе це маячня! Лише одна перевага таких заходів – вас прочитали.

      А з тих рецензій-коментарів, що вам понаписували, якщо ви розумний, самі зробите висновок, що це лише знак люб’язності вам за те, що прийняли правила гри: хвали іншого – похвалять і тебе.

      В цілому це й не так погано, чому б і не отримати пару позитивних коментарів, вони підвищують настрій та самооцінку.

      А тепер про шкоду всього цього.

      Перш за все, ви читаєте те, що вам не подобається. Невже ви так не любите себе, що готові витрачати час свого життя на те, що вам нецікаво?

      Друге. ви читаєте неякісну літературу. Давно вже доведено, що читаючи грамотні й хороші твори, автор на підкірці головного мозку записує стиль, яким він написаний. Тобто, читаючи хорошу літературу, ви несвідомо покращуєте свій текст, свій стиль, поповнюєте словниковий запас, вчитеся писати художньо.

      Ви скажете: мені цікаво прочитати колегу. А хто вам забороняє прочитати його без конкурсу? Навіть написати відгук по його твору. Подобається – читайте. Тоді це вас не зобов’язує ні до чого, якщо ви просто читаєте іншого автора не в рамках конкурсу.

      Ви скажете: є багато авторів в цих конкурсах, які чудово пишуть. Маячня! Жоден автор, якого читають, в цьому участі не бере. У таких конкурсах беруть участь лише ті, кого не читають. Тобто ви читаєте те, що не читає звичайний читач й переймаєте стиль того, як писати, щоб тебе не читали.

      Полюбіть себе! Читайте те, що піде вам на користь, що додасть вам грамотності, освіти, або ви просто добре проведете час, а це теж багато значить. Ваш час неоцінений, так витратьте його з користю!

      Адже отримавши рецензію-відгук від свого колеги, ви підсвідомо будете усвідомлювати, що вона нещира.

      То як же тоді бути автору, який дійсно хоче писати краще й знайти свого читача?

      Перше – читати те, що вам подобається! Позитивні моменти принесуть натхнення у вашу творчість.

      Читати тих, кого читають, щоб зрозуміти, чому їх читають, а вас ні.

      Читати класиків – це самоосвіта, яке потрібно кожному автору.

      Якщо ви хочете бути топовим письменником, тоді читайте тих, хто в топі. Тільки потрібно розуміти, що це не верх майстерності – це ширвжиток, який вдало заповнив нішу.

      Тому рекомендую читати тих, кого дійсно читають читачі. Це можна зрозуміти з відгуків, і чим більше розгорнутий відгук від читача, тим він цінніший. Односкладові коментарі зазвичай у топів, адже там і написати нічого, крім як «давай проду». А хороший твір дає читачеві їжу, і у відгуку він виливає те, що його зачепило, про що він хоче сказати.

      Взагалі змусити читача написати відгук – це справжній талант автора. Значить, автор зміг так торкнутися світу читача, що останній захотів написати про прочитане.

      Ось такі відгуки найцінніші. Тільки читач скаже вам правду. Його не стримують рамки конкурсу, він не боїться гніву колег. Читач пише правду про прочитане! Ніхто вам більше цієї правди не скаже. Тільки читач.

      Спілкування з читачем – ось головне! Який сенс спілкування з собі подібними авторами? Що ви отримаєте з цього? На авторських форумах практично не буває популярних авторів. Там знаходяться ті, у кого багато вільного часу. Навіщо ви витрачаєте свій час на те, що не принесе вам користі?

      Витратьте свій час на творчість. Пишіть!

      Як же знайти свого читача?

      Самопіар. Хоча цього багато хто соромиться. Але давайте розберімося, що означає самопіар.

Якщо автор у всіх мережевих ресурсах підносить свої творіння як верх геніальності й літературної майстерності – це не самопіар, це і є те, чого варто соромитися.

      Самопіар – це донесення до читача свого твору у вигляді інформації про нього: анотація, жанр, невеликий текст, за яким він зможе зрозуміти ваш стиль, картинка або обкладинка.

      Потрібно розуміти, що читач зайнята людина. Він не в змозі перевернути весь інтернет у пошуках вашого шедевра. Тому розміщення реклами про своє творіння – це перш за все повага до читача. Де її розміщувати? У всіх мережевих ресурсах. Групи з читачами, фейсбук, інстаграм і т. д.

      Читач сам вирішить, чи цікаво йому це чи ні. Розкажіть йому про свій твір.

      Не потрібно чекати, що, прочитавши вас, читач зобов’язаний розповісти всім своїм знайомим, колегам, друзям, що прочитав шедевр. Навіть якщо ваш твір зачепив читача до глибини душі, не чекайте, що він поділиться цим з іншими.

      Читач не зобов’язаний розповідати про книги, що йому сподобалися, а ось письменник зобов’язаний надати читачеві інформацію про свій твір.

      Ось основа, яку повинен пам’ятати будь-який автор, якщо хоче знайти свого читача.

      Успіхів авторам у їх важкій, але такій прекрасній праці, якою є створення книги!

Оригінал статті на booknet.com: Про шкоду читання з обміну, або як знайти читача

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення