Прем’єра Цербера завтра! Міні-новини)

Прем’єра Цербера завтра! Міні-новини)

Прем’єра Цербера завтра! Міні-новини)

Привіт, мої любі читачі 🙂

Шматочки з книги:

— Еймі, ось побачиш, тобі тут сподобається, крихітко! Тут так гарно — гори, свіже повітря, роздолля… — не вгамовується Кетлін. Бісить.

— І тобі цього достатньо? — здіймаю брови.

— Мені достатньо Брайана, — ховає погляд жінка. Господи, невже в п’ятдесят п’ять ще реально можна втюхатися ось так, як школярка? Зовсім голову втратила…

— А йому тебе достатньо? — іронізую, така звичка.

— Дитинко, не груби мені, будь ласка… — хмуриться Кетлін, роблячи свої зморшки глибшими.

— Не зрозумій мене неправильно, але якщо чоловік на десять років молодший за тебе, та ще й готовий перевезти тебе через всю країну, мабуть, в них тут зовсім з бабами туго, — сміюся я.

Кетлін мовчить, відвертаючись до вікна. Можливо навіть утирає сльози. Сподіваюся ні, бо вічно вона з мене монстра робить.

— Одного разу, Еймі, ти закохаєшся… — тихо каже моя прийомна мати. — І ти зрозумієш, що у кохання немає ніяких меж. Одного разу це обов’язково станеться з тобою…

Машина зупиняється біля величезного двоповерхового будинку з панорамними вікнами на всю висоту. Вони дзеркалять гори й територію, вкриту снігом. Вражає, як у фільмі про виживання. Пф. Я натягую чорні окуляри на очі та розпрямляю довгий хвіст на маківці, перш ніж відповісти матері:

— Не в цьому житті.

***

— Ти забула сказати «дякую», — здіймає брови він.

Пф. Відверто пирхаю і закочую очі.

— Я пропустила шкільний урок, на якому ми вчили це слово, — підморгую і починаю досліджувати гардеробну.

Вона мені подобається — простора, багато поличок і відсіків. Відразу на шопінг захотілося.

— Давай так, — чоловічі руки різко, але дуже м’яко розвертають до себе, притискають до стіни. — Ти залишаєш весь свій нью-йоркський «гламур» там, звідки приїхала. І тоді ми спробуємо порозумітися.

Руки брата в напіврукавичках впираються в стіну, не даючи мені простору. Такий ввічливий, але все одно намагається тиснути на мене. Смішний.

— Я відкрию тобі великий секрет, хочеш? — розтягую полуничні губи в лукавій усмішці. — Ми з тобою ніколи не порозуміємося, — зустрічаюся поглядом з сіро-блакитними очима. — Сподіваюся, ти не сильно засмутився?

Мовчить. Скроні починають пульсувати, але удає, що спокійний. Чи надовго, братик? У мене талант доводити людей! Його пронизливий погляд починає дратувати. Чому він постійно так витріщається? Збоченець чи що ?!

— А тепер забирайся, — командую я. — І досить так витріщатися. Не маєш права.

Навіть не знаю яке речення особливо не сподобалося горе-брату, але він обхопив моє підборіддя пальцями і підняв мою голову вище. Нахилився надто близько, в прямому сенсі, вивчаючи мої зіниці. Переривчасто задихав мені в обличчя і просто ошелешив своєю відповіддю:

— Із задоволенням звалю, тільки спочатку дещо перевірю…

***

— Ти п’яна, Еймі, — кажу втомлено, спостерігаючи за тим, як дівчина виписує вісімки спокусливими сідницями.

Сніг пластівцями падає за панорамним вікном. В її руці пляшка шампанського, на тілі лише шовковий халат перлового кольору. Волосся розгойдується в такт її рухам. Вона змучено посміхається, повернувшись до мене.

— Тобі б теж не завадило випити, — заявляє з награним сарказмом у голосі. — Допомагає, знаєш!

— Хтось має залишатися тверезим, — спокійно відповідаю. Теж награно спокійно.

Останні уламки спокою зберігаю. Вони мене утримують від прірви на міліметр. Так манить…

— Хтось має… — розчаровано шепоче вона. — Але знаєш, я втомилася! Я так втомилася нею залишатися! — дівчина спалахує під дією почуття несправедливості та алкоголю.

Еймі відвертається до вікна і я… боюся, що плаче. Ненавиджу її сльози. Вони обпалюють моє серце, але ще більше вони обпалюють її серце. Не витримую та йду до неї.

— Еймі, — обережно торкаюся її плеча. — Знаю…

— Не знаєш! — крутить головою і відсмикує плече. — Мені набридло бути твоєю сестрою! Не хочу такого брата, чуєш?! — її голос спотворений муками. — У труні бачила… — бурчить.

Я забираю пляшку з її рук. Не пручається. Сплітаю наші пальці, наївно розраховуючи, що вчасно зупинюся. Вона тут же замикає їх, не даючи можливості нам “втекти”.

— Цербер і baby — це не історія про брата і сестру, чуєш? — з надією шепоче вона.

Нахиляюся до її вуха, притискаюся носом до волосся.

— А про що ця історія?

— Все залежить від того, — вона повертає свої губи до моїх губ. — Поцілуєш ти мене зараз чи ні…

***

Більше анонсів та візуалу шукайте в моєму Інстаграмі 🙂 Також сьогодні о 21:00 відбудеться ефір, запрошую вас!  Поговоримо про новинку, все що вас цікавить 😉

А ще хочу поділитися з вами своїм першим Tik Tok, який я зняла на тему авторів книг 18+)) Дуже старалася, і наче вийшло прикольно)) На платформі вже майже 2000 переглядів, що приємно шокує мене))) Подивитися можна тут)

Усіх обіймаю, зустрінемося завтра! 😉

Оригінал статті на Букнет: Прем’єра Цербера завтра! Міні-новини)

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Один з головних представників біт-покоління Лоуренс Ферлінгетті помер у віці 101 року

Американський поет, видавець і активіст, один з головних представників біт-покоління Лоуренс Ферлінгетті помер у віці 101 року у Сан-Франциско. Причиною смерті стало інтерстиціальнеХвороба курців зі стажем пон

“Нехай люди лають, аби не мовчали”. Інтерв’ю з Лесею Українкою

Українська письменниця Леся Українка стала культовою через свій бунтівний характер (від нього – різкі висловлювання) та феміністичні погляди, що наприкінці ХІХ століття були не просто прогресивними, а скандаль

Історії мають бути дописані! :)

Щиро дякую всім за поради та коментарі у блозі “Заморожена історія))”, які допомогли мені надихнутись дописувати книгу “Сьомий Релікт”!

Тепер у неї нова обкладинка, нова “фаза” та кілька нових розділів)) Тож,

Досвід переїзду або кілька слів про першу книгу.

Вітаю! Доки я не створила нічого нового, а у “Ляльковода” продовжують зростати перегляди та коментарі вирішила повернутися у часі назад й розповісти про свою першу велику книгу під назвою “Прах під золотою горою”,

Кастинг акторів до зйомок блокбастеру про драконів

За визначенням, на відміну від наукової фантастики, в фентезі може бути скільки завгодно фантастичних припущень. То чому б не припустити, що по роману «Ми — дракони» знімається блокбастер? Запрошую всіх прийняти

Перейти до блогу