Польські видавці — проти фіксованої ціни на книжки
2026-03-12 07:00:00 Читомо

Організація Porozumienie Wydawców Książek (Об’єднання видавців книжок, PWK) оприлюднила заяву, у якій відкидає ідею запровадження єдиної ціни на книжки в Польщі та ставить під сумнів дослідження, що обґрунтовує таке регулювання. Заяву опублікувало видання Rynek Książki.

Дискусія про єдину ціну на книжки в Польщі загострилася після того, як (Polska Izba Książki (Польська палата книжки, PIK) 24 лютого 2026 року опублікувала симуляційний аналіз можливих наслідків такого регулювання. Його підготував професор Варшавської школи економіки Міхал Бернарделлі.

Бернарделлі проаналізував дані компанії NielsenIQ BookData, що охоплюють близько 40% польського видавничого сектора, про продажі за 2023–2025 роки й дійшов висновку, що єдина ціна має спрацювати. Зараз великі книжкові мережі та онлайн-магазини можуть продавати книжки зі знижками, а от малі незалежні книгарні — ні. Фіксована ціна прибрала б цю нерівність. Тоді видавці та книгарі збережуть свої доходи, а цінові війни між онлайн- і офлайн-магазинами припиняться. Регулювання, за оцінкою Бернарделлі, загальмує закриття незалежних книгарень.

Презентація звіту для всіх охочих відбудеться 13 березня на Познанському ярмарку за участі автора, представників міністерства культури, федерації європейських видавців та PIK.

PWK у заяві наголошує: «Не існує ринку книжок без видавців. Саме фахова та фінансова залученість видавця перетворює текст, написаний рукою автора, на готову книжку». Організація нагадує, що на шляху від рукопису до читача є три етапи: видавець, дистриб’ютор і книгар, і будь-яке регулювання має враховувати інтереси кожної зі сторін.

PWK ставить дослідження Бернарделлі під сумнів через брак даних: сам автор визнає, що повної картини польського книжкового ринку немає. Без цього, на думку організації, надійних та ґрунтовних висновків не зробиш.

Прихильники фіксованої ціни подають це як спосіб захистити читача і зробити книжки доступнішими, проте PWK вважає, що «станеться рівно навпаки»: «Безпосереднім наслідком запровадження єдиної ціни стане скорочення кількості видаваних книжок і підвищення ціни окремого примірника». Вони аргументують тим, що коли видавець не може керувати ціною, він знижує ризики за рахунок тиражу. Менший тираж означає вищі витрати на кожну книжку, і зрештою дорожчу ціну для читача.

Також організація вказує, що фіксована ціна — це «рішення з минулого століття», яке не враховує цифрового читання. Онлайн-платформи вже зараз пропонують необмежену кількість книжок за фіксовану щомісячну плату — і жодне регулювання офлайн-ринку цю конкуренцію не усуне.

PWK заявляє про готовність до діалогу, але за умови, що в обговоренні візьмуть участь усі сторони ринку.

Нагадаємо, що дискусія про фіксовану ціну на книжки в Польщі триває вже кілька років. Першу чернетку відповідного законопроєкту написали ще у 2017 році. У 2021-му PIK ініціювала конкретний законопроєкт: ціна на книжки фіксувалася б на 12 місяців, а знижка при звичайних продажах не могла перевищувати 5%. Тоді онлайн-книгарні виступили проти, стверджуючи, що це обмежить доступ менш заможних читачів до книжок. Прихильники регулювання також апелюють до міжнародного досвіду: 13 європейських країн вже мають фіксовані ціни на книжки, зокрема Австрія, Німеччина, Італія та Іспанія.

У 2023 році Асоціація польських книгорозповсюджувачів опублікувала заяву-протест проти монополізації ринку. Видавці вказували, що книжки для роздрібного клієнта в мережі Empik коштують дешевше, ніж оптові закупівлі для незалежних книгарень. Асоціація назвала причиною відсутність законодавства про книжковий ринок, яке б зрівняло шанси малих і великих гравців.

Підґрунтям для цих ініціатив стала «війна знижок» 2013 року: великі мережі пропонували знижки 25–35%, тоді як незалежні книгарні могли дати максимум 15–20%. Їхня кількість скоротилася з 2250 у 2012 році до 1800 у 2017-му.

Упродовж 2010–2020 років через зростання витрат і нерівні умови доступу до книжок припинила діяльність майже третина польських книгарень. Мережеві книгарні отримують знижки на рівні 50–70%, тоді як незалежні — часто не більше ніж 20–50%. У сфері бібліотечних закупівель ситуація схожа: лише 15,5% бібліотек купують книжки у локальних книгарнях, решта — здебільшого у чотирьох великих дистриб’юторів і в одному провідному інтернет-магазині.

Оригінал статті на Suspilne: Польські видавці — проти фіксованої ціни на книжки