Письменник для Альони

2021-02-22 07:48:15 Сергій Волошин

Письменник для Альони

Як я шукаю роботу….довго і моторошно.

І основне, є прямий зворотній зв’язок з улюбленим автором. Навіть можна взять автограф, якщо сильно повезе. А спілкуватися то взагалі можна поки не пошлють. Або не займуть вакансію.

Перше, що впадає у вічі, коли занурюєшся у це чтиво, то це жахаюче розмаїття літературних форм. Тобто написано: «сантехник» і все вичерпно понятно в одному слові. Мініатюра. Як у Чехова або Стефаника. Всі посадові обов’язки в одній пляшці. І тут же поряд бачиш – «бренд-менеджер повинен:». А далі перелік робіт на трьох сторінках. Я навіть читати втомився ті обов’язки, не те, щоб їх виконувати.

Тим більше, що вимоги пишуться пташиною мовою, густо пересипаною іноземними слівцями, і яка доступна тільки обраним. Ладно я з анекдотів знаю, що клінінг-менеджер це прибиральник, але ж там усе таке. Райтер, копірайтер, медіа-байєр і піпісі-спеціаліст.

От Ви, наприклад, знаєте, що лід – це потенційний покупець? Бо я не знав. І на пропозицію «робота з холодними лідами» відгукнувся, що маю досвід спілкування тільки з одною Лідою. Але вона була гаряча. Навіть дуже. А щоб попрацювати з холодними Лідами, то я не знаю. Не пробував, бог милував. Це ви на цвинтарі роботу пропонуєте?

І так заплутався у цих наукових термінах, що, буває, люди просто помилились, а я вже гадаю, що тугий. Нічого не патраю. Прочитав у вакансії «Сделаем людей нашими клинтами вместе» і одразу їм написав, що кого хоч зроблю клінтом. На таке здоров’я ще вистачає. Хто ж знав, що це помилка в слові «клієнт». Образились, придурком обізвали. Ну?

Інші роботодавці взагалі ставлять такі завдання, що останні коси сторч. «Для нас адміністратор – це людина, яка вміє тримати все під контролем; яка зможе перетворити хаотичний світ на впорядкований». Нічого собі заявочки, це вони бога хочуть на роботу найняти? Щоб ото не тинявся безробітним. А прикидаються, бач, простою агенцією з навчання іноземним мовам. Добре, що в наступному абзаці зізнались, що «своїх адмінів ми ніжно називаємо АД-міністраторами». Ага, виявляється, все-таки ближче до пекла. А то я вже почав переживати, що бог покине наш химерний світ, спокусившись достойною зарплатою.

Зрозумів, що нині вимоги до кандидатів дуже великі. А як для мене, то взагалі недосяжні. Тут одна контора уточнила свої вимоги до рівня грамотності. Написали, що з трудом можуть витерпіти тільки одну помилку на десять тисяч знаків без пробілів. Не інакше академіки від філології. В якості тестового завдання відіслав їм цидульку з десятьма тисячами знаків питання та окликів без пробілів. Я то впевнений, що не зробив жодної помилки, але вони не відзиваються. Чогось.

Дуже мене була зворушила вимога до посади помічника керівника – «превосходное здоровье». Що з цим помічником збираються виробляти, що йому стільки здоров’я треба? Грішним ділом уточнив, може їм «девушка без вредных привычек» треба. Та нє, гендерно вмотивованих уподобань нема. Все чинно, благородно, толерантно. Що для мене з моїми жалюгідними традиційними поглядами і бурхливою уявою ще страшніше виглядає.

В глухий кут загнала вимога «екологічно надавати та приймати критику». Господи, а це вже як??? Якщо критикувать, то якось так, щоб коні не дохли? А самому критику вдячно сприймать і не шкодити в навколишньому природному середовищу? Послав, поки без критики, відповідний запит, щоб роз’яснили. Жду.

Був пригноблений вимогою до виконавця наукових робіт. «Возраст от 20 до 45 лет». Який не є, з бідою наполовину, але я кандидат наук. Що зі мною такого страшного сталося в ті сорок шість років, що я втратив здатність писати наукові статті? Вбийте, не пригадаю. Не інакше маразм і деменція рішуче вступили у свої права щодо мене. Мабуть ці роботодавці таки щось знають…

Є категорія вакансій, що відлякують мене, поета душею тремтливого, лише своєю назвою. Наприклад, «Копирайтер в Бучу». Не знаю як Вам, а для мене це звучить як якесь наказаніє. Або вельмишановний мною портал «Литнет» шукає «Специалиста по работе с писателями». Мені одразу згадались аналогії з чинного Класифікатора професій – «Фахівець із звірівництва» і «Технік племінної справи». Як у клітку з тиграми заходити, чесне слово.

Однак чорною невдячністю було б забути, що роботодавці не лише вимагають, а й пропонують. І багато чого гарного, крім банальної зарплати.

«Фрукты, сладости и напитки каждый день». З причини слабкого здоров’я вже не можу споживати напої кожен день. Про всяк випадок поцікавився, чи можна мені, як виняток, хоча б через день і чи подають вони віскі. Бо маю сентимент саме до цього напою. Не відповіли.

А от така пропозиція мені не зайшла. «З радістю пропонуємо тобі: Дивовижного керівника, який прийде на допомогу у будь-яких обставинах». Так у мене все життя керівники були дивовижними. При чому один дивовижніше другого. А тут мало того, що це радість, так ще й з великої букви. Ні, краще я цей оргазм пропущу, хай хтось інший порадіє.

Торкнула обіцянка відчути «систему нематериальной мотивации с разными плюшками». Здивувався, бо зазвичай мене нематеріально мотивували тільки через в лоб твою мать або копняком під зад. А тут, виявляється, є ціла система такої мотивації. Попросився до хлопців на роботу і заодно написав, що в них помилка вкралась. У запропонованому контексті правильно писати «з різними плюхами», а не «плюшками». Жаль, також довго не відповідають.

Мовчить і фірма, де висить об’ява: «Полная социальная адаптация». Не жаліючи фарби та епітетів, описав яким же я став асоціальним типом через безробіття. Практично звіром від постійного недоїдання. Мене конче треба хоча б пару раз адаптувати, а вони не озиваються. Мовчать, не пишуть.

На сьогодні найдальше продвинувся по вакансії «Senior Copywriter Brain Tank ищет продвинутого копирайтера, из которого струятся идеи, как из «Бернбаха изобилия»». І хоча я не мозковий танк, а, скоріше, мозковий самокат, подав свою кандидатуру. Попри те, що не знав, що таке бернбах. Просто музика цього оголошення мене полонила. І я написав як є – дзюркочу ідеями.

Танкісти мене помітили і запропонували пройти тест. Компанія з доставки їжі хоче на своїх коробках писати міні-тексти, які б вдячні клієнти записували у власні сторіз. Тож напиши, Сірожа, десять таких міні-текстів. Я аж підстрибнув від захвату: он як можна збирати креатив на рекламу – через оголошення про найми! Але не шкода, віддзюркотів п’ятнадцять думок, які міг би записати у свій життєпис. Якби хтось приніс мені їжу. «Вилікуємо Ваш голод назавжди! Не займайтесь самолікуванням!», «Суворо дотримуємося вимог Вашої конституції!», «Повністю позбавляємо залежності від щоденного готування!», «Ніколи не блукаємо короткими дорогами до Вашого серця!» і так далі у такому штибі.

Мої думки взяли до відома і наказали написати ще приклад оголошення-заглушки. Чи затички? Не пам’ятаю точно. Але головне не це. Головне, що попросили слати на електронну адресу з поміткою «Письменник для Альони».

Господи, пресвятий Боже! Ти почув мене! Знайшов таки посаду нещасному. По складах – пись-мен-ник для А-льо-ни! Це ж ніби лінкольн для адвоката! Куди крутіше придворного письменника буде! Тим більше в компанію з п’ятнадцяти дівчат, які вимагають віддаватись їм в роботі без останку! Жду рішення. Нетерпляче перебираю лапками і відчуваю, що точно віддамся. Правда, якщо жінка не взнає і не відірве того останку…

Оригінал статті на Букнет: Письменник для Альони